Молодь – про подвиги рідних

Дуже добру справу зробив Всеукраїнський благодійний культурно-науковий фонд Т.Г.Шевченка, який з 1991 року очолює праонука великого поета по сестрі Катерині, письменниця Людмила Красицька – організував у Деснянському районі патріотичний конкурс до 60-річчя Великої Перемоги на кращий твір «Ветерани Великої Вітчизняної війни, яких я знаю особисто. Їх подвиги і долі». Члени журі – Людмила Красицька, письменники Петро Засенко і Михайло Конончук, завідувачка науково-методичного центру РУО Деснянського району Галина Серба ознайомилися з усіма роботами й вирішили нікого не виділяти, а нагородити 31 учасника спеціальними дипломами й цінними подарунками – електронними записними книжками. Про це подбав спонсор – депутат Київради Анатолій Кравченко.

Зібралися у 238 школі, бо саме тут уже п’ять років діє музей Слави і Пам’яті. Директор Тетяна П’ятецька пишається ним, а старшокласники залюбки працюють тут екскурсоводами. Очолює музей фронтовичка-розвідниця, кавалер орденів Вітчизняної війни I і II ступенів та численних медалей, вчителька з майже сорокарічним стажем Раїса Соколова. На фронт пішла добровольцем, воювала нарівні з чоловіками, визволяла Тернопільську й Рівненську області України. Одинадцятикласниці Тоня та Іра Лупашко (сестри-близнючки) написали твір про неї.

Доцент Михайло Конончук сказав, що його вразили подробиці життя й подвиги фронтовиків, описані в творах, і запросив їхніх авторів вивчати слово на філологічних факультетах.

– Якийсь, певне, псевдоромантик назвав таких, як я, дітьми війни, – сказав Петро Засенко. – Невдало. Бо війна, хоч і жіночого роду, не народжує дітей, а вбиває їх і сиротить… І я дуже вдячний, що ви написали про фронтовиків, котрих щодень меншає, про їхні неоціненні подвиги. Та закликаю вас бути добрими, мудрими, пам’ятати, що болить усім живим людям однаково і будувати світ без війн, страждань і сиріт.