Інтриги з варіаціями
Російська драма: чому внутрішні проблеми Національного театру ім. Лесі Українки стали приводом для політичних спекуляцій? Це запитання під час зустрічі з журналістами лунало з уст зіркових акторів Ади Роговцевої, Ольги Сумської, Євгена Паперного, Георгія Дрозда…
Після того як міністр Оксана Білозір підписала наказ про звільнення з посади генерального директора й художнього керівника Михайла Рєзниковича, про це надрукували статтю навіть у газеті «Вашингтон пост». У московських ЗМІ з’явилися неправдиві матеріали, ніби націоналісти в Києві намагаються ліквідувати російські театри. Таку ж «лінію» розкручують і певні українські ЗМІ. На цьому акцентували актори під час прес-конференції.
Щоб прояснити ситуацію й покласти край отим інтригам із варіаціями, авторитетні митці звернулися з відкритим листом до світової театральної спільноти. Листа підписали Ада Роговцева, Едуард Митницький, Євген Паперний, Георгій Дрозд, Ольга Сумська, Лев Сомов, Олексій Лісовець, Віталій Борисюк, Юрій Одинокий та інші.
Ада Роговцева пригадує, що отой клубок інтриг у Театрі російської драми почав розкручуватися ще на початку 1990-х років. Коли ще до виходу прем’єри «Чайки» на її адресу, головного режисера Едуарда Митницького і з образами на театр з’явилася сумнівна рецензія в пресі. Була судова справа, й тоді з’ясувалося, що один із авторів тієї рецензії – Дмитро Табачник (чоловік актриси Тетяни Назарової). Народний артист України Едуард Митницький пішов із театру. А пригадаймо аншлагові вистави у його постановці – «Варшавська мелодія», «Хазяйка»! То справді були спектаклі, що підносили театр, його сцену. Генеральним директором і художнім керівником (в одній особі) став Михайло Рєзникович. Той «переворот» відбувся 1994 року, одразу після того, як посаду Президента обійняв Леонід Кучма.
Ада Роговцева пригадує, як Рєзникович їй сказав: «У мене прим не буде». Відтоді Роговцеву почали усувати від прем’єрних вистав, почався тиск – видимий і невидимий.
«Протистояти цьому було неможливо», – каже Ада Миколаївна. Вона пригадує «вертушку» на прохідній театру (як на заводі), яку встановили «с воцарением» нового гендиректора Рєзниковича. До театру можна було пройти тільки через оту «м’ясорубку» (як висловилася Роговцева) – психологічну, моральну, фізичну. Після звільнення з театру Роговцева, ще півроку дограючи свої ролі у виставах, не йшла в «м’ясорубку» свідомо – їй ставили стільчика і вона перестрибувала через «вертушку».
Сум’яття почалося з перших днів влади Рєзниковича і в Ольги Сумської. Вона пригадує, як під час репетиції вистави «Молоді роки короля Людовика XIV» до неї підійшов Рєзникович і скрадливим голосом сказав: «Ви надто самовпевнена дівчинка, Олю, звикли грати головні ролі. В мене цього не буде». «Я подумала, що мені дано якусь настанову… – каже Сумська. – Що буде далі – не знала».
«Повновладною фавориткою ж стала Тетяна Назарова, репертуар театру формувався під її головні ролі, – розповідає народний артист України Євген Паперний. – Вона відтісняла Сумську – молоду й гарну, – інших молодих актрис, беручись за ролі, які їй не пасують. Але спробуй заперечити! Всі новації, «казармове правління» в театрі відбувалося, звісно ж, за потурання Дмитра Табачника – наближеного до колишнього президента». «Мені ж, – продовжує Паперний, – не прощалися антрепризи в театрі Віктюка, поїздки до Москви, зайнятість у кіно й на телебаченні. Одного разу в театрі влаштували «позорище», після чого пішов «за власним бажанням». Один з «важелів тиску» Рєзниковича – контракт із акторами, який підписував на рік чи на театральний сезон. «Неугодних» – пересіювали… За роки авторитарного керівництва Рєзниковича з театру пішло більш ніж двадцять талановитих артистів! Зате «угодним» щедро роздавалися звання, нагороди і високі зарплати. Тому ж то ці «певні сили» й бояться втратити все це, безсоромно роздувають кампанію, використовуючи бренд російської драми. Ми хочемо повернутися до рідного театру. А художнім керівником могла б стати Ада Роговцева – знана в світі актриса, яка віддала цій сцені понад 35 років.
Дехто каже, що в Києві нема кому ставити. Неправда. Є і Лісовець, і Одинокий, і Богомазов, і ще… А талановитим людям місця в Театрі імені Лесі Українки вистачить: велика сцена, дві малі сцени, ще одна добудовується. А розмежувати посади – гендиректора і художнього керівника потрібно».
Але інтриги тривають. Призначений в.о. генерального директора й художнього керівника Театру імені Лесі Українки Микола Юдов розповів, що йому не дають печатку – її забрав із собою пан Рєзникович.
На зустрічі з журналістами були і заступник міністра культури і мистецтв Ольга Бенч, радник міністра Оксана Мельничук, начальник управління з питань нормативно-правової та кадрової роботи Лариса Петасюк. Зокрема, вона відповіла й на «дратівливе» запитання про наказ щодо звільнення Михайла Рєзниковича. Пояснила, що в контракті, який підписував ще попередній міністр Юрій Богуцький, зазначається, що контракт може бути розірваний з керівником, якщо той допустив фінансові порушення, зловживання службовим становищем. А позаяк було подання Генеральної прокуратури до Міністерства культури (після перевірки театру імені Лесі Українки) про фінансові порушення в театрі, який очолював М.Рєзникович, то міністр на основі чинного законодавства мала право розірвати контракт і видати наказ про звільнення з цієї посади. Чи не час поставити крапку в цій справі?