Без пасок і крашанок не обійтися
Великдень – найбільше свято християн, але відзначають його у різних країнах по-різному.
Румунія. У маленькому селі – Путні – у великодню ніч вулиці не освітлюють електричним світлом, проте горять тисячі свічок. У наших сусідів традиційними цього дня є відвідування кладовищ. Діти у святковому вбранні несуть у маленьких кошиках червоні писанки, які кладуть на могили, прикрашені квітами. Усі моляться за своїх померлих родичів, друзів, писанки роздають бідним.
Чехія. Великдень тут святкують так само, як і в нас. На великодньому столі – паска, крашанки. Чехи випікають ще й калачі з медом у формі ягняти. Дівчата старанно розмальовують писанки і чекають наступного дня на хлопців – вони постьобають їх вербовими прутиками, аби ті залишалися здоровими та вродливими цілий рік.
Сербія. Православні серби суворо дотримуються посту. Вербної неділі біля церкви зеленими прутиками стьобають дітей, примовляючи: «Рости великим, як верба». На всеношній священики роздають писанки зі словами: «Христос Воскрес!» Наступної неділі йдуть на кладовища. Священики моляться біля могил.
США. Великодні традиції до Америки привезли переселенці з Європи. Цього дня зі схилів, невеличких гірок там заведено «скочувати яйця». Це символізує звільнення могили Ісуса від каміння. Із 1880 року біля Білого дому навіть влаштовують дитячі змагання «скочування яєць».
Для болгар і гагаузів, що проживають у селах Південної Бесарабії, свято починається з того, що в храмі освячують паски та крашанки. Після повернення з церкви, спершу навідувалися на кладовище, аби покласти на могили рідних освячене, а тоді вже сідали до святкового столу. Для розговіння готували багато і смачно, особливо м’ясних страв. Неодмінно холодець. Кажуть: «Навіть бідний варить холодець». У перший день Великодня після повернення з кладовища у гагаузів заведено провідувати своїх кумів. Вони беруть із собою паску, два калачі, крашанки, запечену курку або індичку, пляшку горілки чи вина. Майже до вечора сидять у гостях, а коли збираються додому, кум береться «проводжати» своїх хрещеників. Наступного дня молоді навідуються до батьків і знову несуть із собою великодні гостинці. На третій день влаштовують хуро – змагання малечі, у кого найміцніша крашанка. У болгарських селах діти влаштовують й іншу розвагу: підвішують до одвірка очищене яйце і під загальний сміх найспритніші намагаються його вкусити без допомоги рук.