Це чудово – зростати в мистецтві
Мама з чотирирічною Олею поверталася додому з ярмарку й випадково помітила оголошення, що народний хореографічний ансамбль «Україна» набирає дітей. Зайшли. Хореограф Ніна Гудзь поспілкувалася з малою, і сказала, що в неї є хист до танців. Батьки зраділи й зажурилися водночас: хто водитиме Олю на заняття?
Вихід знайшли – поїхали до бабусі на Вінниччину і вблагали її переїхати до Києва та подбати про онуку. Відтоді минуло чотири роки. Оля Михайлюк навчається в третьому класі гімназії № 167 Дніпров-ського району й понад чотири роки успішно танцює в ансамблі «Україна», а Марія Василівна там працює.
Художній керівник студії, народний артист України Микола Коломієць створив хореографічний ансамбль ще 1969 року. Дітей почав навчати у військовій частині при підприємстві «Рембаза». Хореографічний гурток швидко став настільки відомим, що його почали запрошувати до інших країн. Миколу Коломійця переманили до Дарницького районного будинку піонерів, де він створив спершу хореографічний гурток «Щасливе дитинство», який згодом перейменували на ансамбль танцю «Україна». Нині вони народні – і ансамбль, і Коломієць. Звання народного артиста Миколі Петровичу присвоїли десять років тому, коли без «України» не обходився жодний урядовий чи благодійний святковий концерт.
Розмовляючи з Миколою Петровичем, розумію, що Божа іскра – річ незбагненна. У ньому начебто нема нічого особливого – мудрий інтелігентний чоловік із гумором, котрий, вочевидь, допомагає в нелегкі хвилини. Розповідає, що омріяного приміщення, з яким допоміг нинішній заступник голови КМДА Валерій Кір’ян, уже замало для 1100 дітей, котрі навчаються в 49 групах. Жури-ться, де взяти кошти на літнє оздоровлення юних танцівників, бо більшість – із незаможних родин. Із костюмами, слава Богу, допомагає Дніпровська райдержадміністрація. На запитання, чи задоволений своєю працею, каже, що найголовнішим завданням при створенні гуртка, ансамблю і студії було відволікти дітей від вулиці, наркотиків, хуліганства й цигарок. Засмучує Миколу Коломійця те, що чимало обдарованих мусили покинути танці через перевтому – після Чорнобиля діти стали слабкішими.
Історія «Щасливого дитинства» й «України» – яскрава й багата. Голова Спілки хореографів столиці Микола Коломієць співпрацював із неповторним режисером святкових дійств Борисом Шарварком, і «Україна» взяла участь у 22 концертах на стадіонах столиці. Не обійшлося без неї й жодного новорічного дійства. І не по одному – по кілька номерів виконували. На урядових концертах колектив Коломійця став з’являтися з середини 70-х. «Я тут – дитяча профспілка, – посміюється Микола Петрович, – відбиваюся від численних запрошень виступати в Києві чи за кордоном, бо дітей не можна перевтомлювати». Але саме тоді танцівники виступали у Стамбулі на святі незалежності Туреччини аж із 10 танцями. 8 травня 80 дітей покажуть героям Великої Вітчизняної у Палаці культури «Україна» свій коронний «Матроський танець». Де йому тільки не аплодували! Визволителі Києва, яких у Театрі оперети що-осені збирає міський голова Олександр Омельченко, гаряче аплодують хоре-ографічній композиції «Порятунок прапора», яку виконують старші діти, – тут навчають із 4 до 16-17 років.
Програма в дітей насичена. У Палаці культури «Україна» на честь Дня Перемоги виступатимуть 8 травня. Торік розважили фронтовиків у госпіталі в Пущі-Водиці аж вісьмома номерами – їх довго не хотіли відпускати. Щороку 1 червня на Міжнародний день захисту дітей виступають у Палаці культури «Україна».
Нещодавно виступали в Українському домі перед багатодітними жінками з усієї країни. Коронний номер – постановка «Козацькому роду нема переводу» – на всі смаки і в Україні, й далеко за її межами. Бо там – і жарти, і героїка, й історія. Дітей «України» 1999 року запросила виступити на ювілеї міста Мюнхена українська діаспора. Винесли на сцену, за сценарієм, величезну діжку. Німці щось одне одному тихенько кажуть – хтось почув, про горілку. А з діжки кілька малих козачат вистрибнуло. Відтоді мер Мюнхена особисто присилав запрошення на концерт 2000-го, 2001-го і 2003-го. Виступають там творчі колективи майже зі ста країн світу, тож честь неабияка. Тамтешні вихідці з України плачуть від зворушення: «Дайте хоч торкнутися цих дітей».
Звісно, успіх сам собою не приходить. У студії невтомно працюють 7 хореографів, 7 акомпаніаторів, директор і його заступник Василь Якубовський. Тут вивчають народно-сценічний танець, композицію танцю, техніку танцю, музичну азбуку, естетичне виховання та акторську майстерність. Микола Петрович каже, що найкращий хореограф із маленькими – Ніна Гудзь (це вона навчає Олю Михайлюк), зі старшими – Ольга Яценко, Ольга Побіжимова і Олена Анічкіна. Акторської майстерності дітей навчає професійний режисер Людмила Пацунова. Дітей запрошують для балетного супроводу концертів Оксани Білозір, Софії Ротару, Таїсії Повалій, Ніколая Баскова, Йосипа Кобзона і Льва Лещенка. Виступали юні танцюристи у Кремлі, у Великій Британії, Франції, Об’єднаних Арабських Еміратах, Болгарії, Словаччині, Угорщині, Польщі, Лівані, Фінляндії. І скрізь показували танці саме цих народів – їх в «Україні» вивчають за окремою, дуже серйозною програмою. Дипломів і грамот не злічити – і «За вірність національним традиціям», і за участь у «Слов’янському базарі», і в міжнародному фестивалі «Терпсіхора».
«Людина року-1997», кавалер ордена «За заслуги» й ще десятків престижних нагород Микола Коломієць вважає, що долучення дітей до прекрасного – найголовніше. Понад 300 вихованців стали професійними артистами. Днями зайшли в гості шестеро студентів факультету хореографії ВНЗ – стрункі, гарні, виховані – і подякували за те, що їх навчили прекрасного. «Усім і не треба ставати артистами, – каже Микола Петрович. – Зате наші діти виростуть стрункими, з вишуканими манерами, відчуттям прекрасного. Дівчатка звикнуть до довгих кіс і навряд чи їх відстрижуть, а це ж так гарно! Сподіваюся, ніхто з них не візьме до рук цигарки, бо в критичний для цього підлітковий вік вони танцювали. Навчили ми їх і правильно харчуватися, бо один з головних інструментів хореографа – терези». Попри напружений графік роботи, атмосфера в колективі студії гарна – всі цінують одне одного. Бо разом роблять велику справу – долучають дітей до прекрасного.