На місце злочину – з букетом квітів
Уже в дев’ятирічному віці, доглядаючи прикуту до ліжка бабусю, Юрко знав, ким буде, коли виросте. Йому подобалося виконувати приписи лікарів, подавати бабці пігулки чи готувати настої. У шістнадцять Юрко подав документи до медичного училища і, вдало закінчивши навчальний заклад, здобув фах фармацевта.
Між аптекою і віршами
Від роботи в невеликій райцентрівській аптеці, куди прийшов наш герой як дипломований фахівець, Юрко у захваті не був. Амбіційний і не без таланту парубок не подумки бачив себе керівником столичної фармацевтичної лабораторії, науковим співробітником, щонайменше завідувачем аптеки. Одначе найнесправедливішим було те, що однокласники, які навчалися гірше від нього й не завжди відвідували заняття, залишилися у столиці, а він щоранку мав місити багнюку, дістаючись до роботи пішки. І Юрко почав шукати вихід.
З матеріалів кримінальної справи. Свідчення Юрія О. «Одноманітність життя в забутому Богом містечку мені набридла. Але я мріяв, що мене врешті-решт помітять, запропонують цікаве і перспективне місце. Однак час минав і нічого в моєму житті не змінювалося. Несподівано для себе почав писати вірші, оповідання. Але друкувати навіть у районній газеті моїх робіт ніхто не хотів, не пояснюючи чому. Хазяйка квартири, яку я наймав, радила кинути цю невдячну справу й спробувати знайти собі дівчину чи жінку, одружитися. Спочатку до її слів не дослухався, одначе незабаром збагнув: тітка Мар’яна таки має рацію. Коли запитав, де ж знайти ту єдину, адже під час роботи доводиться мати справу хіба що з пенсіонерами, вона й порадила написати оголошення до газети».
«Самотній чоловік бажає познайомитися…»
На оголошення в одній зі столичних газет відгукнулося одразу три жінки. Двох перших Юрко «забракував», бо вони були розлучені, мали дітей. А от 18-річній Оксані, яка до свого листа додала ще й гарненьке кольорове фото, зателефонував одразу. Юрко запросив Оксану до себе. Тітка Мар’яна вирішила тижнів зо два на той час погостювати в сестри.
Зі свідчень Юрія О. «У перші дні після знайомства стосунки у нас з Оксаною були чудовими. Відчував її щирість, симпатію, готовність розуміти мене завжди і в усьому. Довірився їй одразу, сказав, що моя нинішня робота – тимчасова, за рік – два я обов’язково досягну більшого, знайду роботу у столиці, і тоді в неї, моєї майбутньої дружини, не буде підстав дорікати безгрошів’ям, вважати мене невдахою. Вона слухала уважно, а потім сказала: для чого цілу вічність чекати якихось невизначених перспектив, якщо її батьки вже сьогодні готові допомогти в реалізації моїх найсміливіших задумів? У них є гроші, стверджувала Оксана, зв’язки. Після її слів мене аж заціпило…»
Того вечора Юрко з Оксаною ближчими не стали. Можливо тому, що занадто випили, а може, причина крилася в необережних словах дівчини про гроші, які мали її батьки і які не давали тепер спокою Юркові. Одначе, коли дівчина далеко за північ почала збиратися додому, хлопець розсердився і… вдарив Оксану. Вже за хвилину просив вибачення, ставав навколішки, а вона, налякана раптовою зміною його настрою, вже не слухала, задкувала до порогу і благала залишити її в спокої.
Зі свідчень Юрія О. «Саме тоді я зрозумів, що не можу відпустити Оксану, бо тепер вона завдасть мені прикрощів. Згадав і про батьків, у яких були зв’язки. Зупинив її, сказав, що викличу таксі, запропонував випити ще по бокалу вина. Оксана була такою наляканою, що не сперечалася зі мною і випити погодилася. Непомітно підкинув у бокал кілька таблеток трамадолу. Коли дівчина заспокоїлася і заснула, почав обмірковувати, як діятиму далі…
Гроші вимагав уже за мертву
Наступного ранку Юрко на роботу не вийшов, поскаржившись по телефону завідувачці аптеки на головний біль. Та навіть поспівчувала, порадивши знеболювальне та добре відіспатися. Задоволений, що все обійшлося, хлопець вирушив до телефону-автомата. Слухавку узяв батько Оксани. Юрко одразу ж виклав свої умови: 2 тисячі доларів за життя дівчини. Той без вагань погодився. Тоді ж і призначив зустріч на шосту вечора біля універмагу «Україна».
Прийшов заздалегідь. Перехопивши на вулиці якогось хлопчика, пообіцяв гривню, якщо той підійде до чоловіка, що стоїть біля входу до магазину, і забере в нього пакета.
Підліток виконав завдання. Та Юрко, помітивши, що до батька його заручниці підійшли двоє чоловіків і щось повідомили йому, запанікував. Не чекаючи хлопчика, він швидко зник у натовпі.
З показань Юрія О. «Оксану згубила жадібність її батька. Я був злим на весь світ, тому вирішив того ж вечора убити її. А перед цим змусити страждати так, як я страждав від принижень, які заподіяв мені її батько. Коли повернувся додому, вона не спала. Побачивши мене, почала благати, аби відпустив її, але я знову дав їй пігулки. За півгодини Оксана вже мало що розуміла. Видавалася безвольною. Прихопивши лопату, разом з нею рушили до лісу…»
Могилу собі дівчина копала власноруч, години зо дві, а він у цей час спостерігав за нею, підганяв, бо вже вечоріло і треба було встигнути на останній автобус. Подумки прокручував розмову з її батьком наступного ранку. Опісля скаже, що, коли убивав, у погляді дівчини промайнув страх, якась свідомість… А на ранок Юрко знову набирав знайомий номер, попереджав, що «учорашній жарт» оцінив, тільки більше своє терпіння не випробовуватиме. А втім, увечері йти на призначене місце передумав. Натомість купив букет квітів і вирушив… на місце учорашнього злочину.
Там йому стрівся психічно хворий хлопець, який інколи без стороннього нагляду вирушав до лісу погуляти.
Зі свідчень Юрія О. «Після випадку з Оксаною не знаходив собі місця – не міг більше ходити на роботу. Вона приходила до мене щоночі, дорікала, просила, аби відпустив… Хлопець, якого я ніколи не бачив, підійшов і заговорив зі мною. Те, що блаженні можуть віщувати, чув неодноразово, але з таким явищем зіткнувся уперше. Він сказав: мені має бути шкода її, віднині й довіку я більше не матиму спокою. Адже вчинив тяжкий гріх – убивство. Говорив про це спокійно, навіть байдуже… Тому в мене не залишилося іншого виходу, як прибрати цього базіку... Закопав його в одній могилі з Оксаною…»
Невдовзі по нього прийшли. Правоохоронці простежили останні телефонні розмови Оксани – сліди вели до Юрія. В столі у дівчини знайшли фото, яке «кавалер» подарував на першому побаченні.
Юрко, зачинившись у своїй кімнаті, проводив черговий експеримент, розробляючи тільки йому відомий лікарський препарат. Коли хлопця потривожила хазяйка квартири, він не на жарт розізлився.
…Суд тривав більше ніж два місяці. Кілька томів кримінальної справи шокували суддів та інших учасників процесу, які за свою практику бачили усякого. Довічне ув’язнення – цілком прогнозований вирок виголосив суддя.