Першоцвіти продали, на черзі жаби
За політичними буревіями ми якось призабули про основу життя – природу. Про те, яка вона вразлива і щодня потребує захисту.
І не лише з боку ентузіастів, котрі створили Київський еколого-культурний центр. Очолює його Володимир Борейко, допомагають командир дружини охорони природи «Зелене майбутнє» Національного університету імені Шевченка Олексій Василюк, активісти Іван Парнікоза та Марія Шевченко. Перелічити їх варто хоча б тому, що всі природозахисні заходи вони проводять власним коштом. Їхні однодумці з числа правоохоронців зібрали журналістів, щоб відзвітувати про підсумки операції «Першоцвіт-2005». Аби у громадян України не склалося враження, що найважливішим у ній було нищення, розтоптування на залізничному вокзалі у Києві гарних-прегарних підсніжників та пролісків, ентузіасти-правоохоронці запевнили, що то був жест відчаю від усвідомлення масштабів завданих збитків. Зазвичай же вони, найнявши таксі, розвозять вилучені первоцвіти по лікарнях, аби хворих потішили. А ще – роблять гербарії, щоби діти та онуки знали, що в Україні колись цвіло.
Володимир Борейко показав «Краткий путеводитель по Киеву и его окрестностям», видання 1916 року минулого сторіччя, який свідчив, що Голосієво тоді славилося підсніжниками. Нині їх нема ні в Києві, ні за 100 кілометрів від нього. Вони переселилися до Червоної книги. Чотири види підсніжників – лісовий, складчастий, білосніжний і білоцвіт літній зникають із наших лісів через людські невігластво і жадібність. Є в Червоній книзі й вартість кожної знищеної рослини. Підрахувавши все, що не дозволили продати, екологи з’ясували, що природі 2005-го завдано збитків на 150 мільйонів гривень.
Іван Парнікоза розповів, що навесні, коли в Криму зацвітає занесений до Червоної книги підсніжник складчастий, там формуються злочинні угруповання. Поки Рескомекології Криму та Севастопольське природоохоронне управління обіцяють берегти кожну квіточку, міста Сімферополь, Старий Крим та Джанкой перетворюються на великі перевалочні бази первоцвітів, транспортування по всій території України і за її межі. Кур’єри без жодних перепон завантажують картонні коробки на потяги. Іван Парнікоза запевнив: їхня група має докази, що природоохоронці та правоохоронці Криму потурають неподобству, бо мають із цього зиск.
Не краща ситуація і в Західній Україні – звідки везуть крокус Гейфеля або бузковий тюльпанчик і масово торгують ним у підземних переходах біля станцій метро. Найжвавіша торгівля перед Днем усіх закоханих та перед 8 Березня. Маємо величезну й для демократичної країни діру в законодавстві: не можна до кримінальної відповідальності притягнути за нищення рослин, навіть рідкісних, зникаючих, занесених до Червоної книги. Лише штрафувати.
У цій історії, попри здобутки ентузіастів, стільки сумного, аж плакати хочеться. Це і невігластво наших людей – жінки з Прикарпаття і Закарпаття й уявлення не мали, що квіти, які вони продають, охороняються законом. І надзвичайна, на думку організаторів прес-конференції, корумпованість, впевненість у безкарності керівників лісових господарств, мала кількість і часто самодіяльність тих, хто намагається врятувати красу. І безгрошів’я людей, які змушені ставати посібниками в поганій справі. Та найголовніша біда – байдужість держави. Під час затримання чергової величезної партії первоцвітів із Криму студентів-природоохоронців бандити пообіцяли «поднять на ножи». Довелося відступитися.
…Квіти мого дитинства – білосніжні підсніжники й сині проліски – відцвіли, тож, повертаючись із прес-конференції «Первоцвіт-2005» я спотикалася об кошики з черемшою і сон-травою. Віддалік, прикриваючи кошики газетами, торгували карпатськими бузковими тюльпанами – знали, вочевидь, що це заборонено. За тиждень-два Київ наповниться пізнішими первоцвітами з Чернігова, Київщини та інших регіонів. І якщо вони зникнуть, не лише фармацевтична і парфумерна галузі зазнають збитків – світ стане безбарвним і сумним.
До речі, у деяких цивілізованих країнах питання про покарання за нищення рідкісних рослин чи тварин не передбачене, бо нема такого явища. А квіти продають лише спеціально вирощені. Мешканці кількох сіл років три процвітають, постачаючи за кордон жаб – любителям екзотичної кухні. Уявляєте, що буде, якщо бізнес стане масовим?! Уявляєте Україну без надвечірнього кумкання?! Отож подбаймо про природу, доки не пізно.