Постують, але з котлетами
Уже два тижні в Маріїнському парку стоять малі архітектурні форми, чи то пак намети, опозиції на підтримку голови Донецької облради Бориса Колесникова.
Перше, що дивує при вході в біло-блакитне містечко, то це тиша й порожнеча. Здається, мешканців тут разів у п’ять менше, аніж самих наметів. На всіх тентах написи: «Власність Тараса Чорновола» чи «Власність Нестора Шуфрича» (либонь, щоб не покрали). Виходить, прихопив Нестор Іванович не тільки земельку в Карпатах, а й кілька малих архітектурних форм на схилах Дніпра та ще й у центрі Києва.
Не обійшлося і без обов’язкової агітпродукції – від банальних гасел «Борись, Борис!» або «Навеки с Россией» до віршиків на кшталт: «Не проходите, заходите, Одессу-маму навестите!» На видному місці – десять Заповідей Божих.
Серед опозиціонерів – не лише жителі Донбасу чи Криму. Тут є представники Київщини, Сумщини, навіть Львівщини. Підходжу до одного з пікетувальників, представляюсь кореспондентом газети «Вечірній Київ». У відповідь – зневажливе: «Ах, ета помаранчєвая газєта!..» Що ж, спасибі і на доброму слові.
Про своє життя-буття жителі наметового містечка говорять як по-писаному. Приміром, Євген, молодий соціал-демократ із Сум, розповідає, що в них усе гаразд, їжі вистачає, годують тричі на день, не холодно. Фактично те саме говорив і одесит Сергій. А наостанок додав:
– Із міліцією проблем немає, з ними в нас добрі стосунки. Вони навіть увечері заходять в гості на чай. Ми вдячні за їхню толерантність.
За час існування біло-блакитного містечка там навіть склався своєрідний розпорядок дня. Вдень – пікети, агітація, хресні ходи, регулярні зустрічі з депутатами, зокрема з Нестором Шуфричем і Валерієм Хомутинником. Увечері – духовне збагачення: регулярно дивляться фільми на релігійну тематику й слухають проповіді. У піст – не до розваг. Одначе від котлет не відмовляються: сам бачив, як наминали скоромне.
За якийсь місяць до Києва завітає «Євробачення» і столиця перетвориться на туристську Мекку.
– Для європейців наше містечко, – розповідає Євген, – буде своєрідною екзотикою, вони приходитимуть сюди на екскурсію. І побачать, що в Україні ще не вмерла демократія. У цьому Євген, до речі, має завдячувати і Помаранчевій революції, яка дала поштовх для вільного висловлення своїх думок.