У Франції смажать лише на оливковій олії
Про це розповіла учениця випускного курсу Київського вищого професійного училища №33 м. Києва Тетяна Гринько, котра разом із Мар’яною Павловською та Максимом Щиповим стажувалась у навчальному комплексі професійного ліцею, який очолює мер міста Косме П’єр Шевнар.
Обмін учнями професійних ліцеїв започаткувала Асоціація «Україна – Франція». У травні мсьє П’єр приїде до ВПУ-33, аби познайомитися з його роботою. Тетяні не сподобалося, що французи не вживають рідких страв, либонь, замінюючи їх свіжими соками і червоним вином. Люблять у Франції сир. Хліб і здобу там випікають з борошна найвищого ґатунку, тому вони не дуже шкодять фігурі. А от риба, цей корисний і дієтичний продукт, у них дуже дорога.
Київські ліцеїсти успішно пройшли місячну практику і сподобалися тамтешнім викладачам, щоправда, якихось особливих французьких рецептів куховарства й кондитерства не привезли, бо там вони охороняються на рівні державних таємниць. У французьких ресторанах України, до речі, теж.
І цур їм, тим «заморським» секретам. Коли ми побачили, як учні виготовляли бісквітні торти, нам аж подих перехопило. Дівчата й хлопці чаклували над коржами й кремом, прикрашали готові вироби фруктами. Старший майстер Світлана Косенко, яка викладає теорію й практику цього чудодійства понад 10 років, розповіла, що 860 учнів вивчають кілька спеціальностей: кухаря, кондитера, кухаря-кондитера, кухаря-продавця продовольчих товарів, кухаря-офіціанта, контролера-касира ощадбанку, перукаря-модельєра та оператора комп’ютерного набору. Із працевлаштуванням у Києві є проблеми хіба що в перукарів, але можна знайти роботу й навіть започаткувати власний бізнес неподалік Києва, звідки на навчання їздить чимало учнів. Приймають сюди після 11-го і 9 класів. У сімнадцять можна вже міцно стояти на ногах. Загальну середню освіту діти здобувають у районній вечірній школі.
Знаючи, що в Києві безліч усіляких курсів, котрі за 5-6 місяців «печуть» таких самих фахівців, цікавлюся процесом працевлаштування. Мені за мить привели шеф-кухаря одного з ресторанів «Козирна карта», який не вперше бере звідси дітей на практику й постійну роботу. Каже, що вони дисципліновані, сумлінні й професійні. Директор училища – відмінник проф-техосвіти Петро Наконечний особисто піклується про долю кожного учня. Особливо – сиріт, котрих тут зараз 19. Їх безплатно харчують, майстри часто навідують удома тих, хто живе з опікунами, – чи не кривдять часом. Сніжана Яценко, кругла сирота, в січні здобула фах перукаря-модельєра й успішно працює. Виряджали її з посагом – до передбачених державою коштів додали трішки своїх і придбали все необхідне. Дитбудинківцям училище потроху доплачує до стипендій.
У іншій майстерні готувалися до загальноміського конкурсу майбутні продавці – касири ощадбанку. Голова журі Галина Шубан сказала, що вимоги до них високі, бо ж робота відповідальна. У ще одній майстерні хвилювалися майбутні перукарі-модельєри – за кілька днів вони за 5 хвилин мають змоделювати зачіску, продемонструвати візитівку.
Справляли враження і три майстерні для операторів комп’ютерного набору – кожна була обладнана 18 комп’ютерами.