Ціль «Триста»

Триста матчів у вищій лізі – винятковий показник для футбольних гвардійців. Навіть за союзних часів, коли історія чемпіонатів країни вимірювалася більш як шістьома десятками років, кількість «трьохсотників» так і не досягла сотні. Це й не дивно: щоб зіграти в елітному дивізіоні щонайменше десять повноцінних сезонів, однієї майстерності замало. Потрібні ще й міцне здоров’я, витримка і талан.

Новітній період українського футболу значно куціший: нинішній національний чемпіонат – лише чотирнадцятий. І «трьохсотник» у нас поки що один. Це капітан сімферопольської «Таврії» Олександр Чижевський. Заповітного рубежа вихованець львівського футболу досяг минулого року, а до цього взяв участь у всіх попередніх самостійних сезонах, захищаючи кольори «Карпат», запорізького «Металурга», «Шахтаря» та «Волині». Товариство йому могли скласти ще кілька відомих майстрів, однак травми та бажання «заробити на хліб із маслом» за рубежем обірвали (чи, можливо, перервали) стрімкий шлях до гвардійської вершини. Здавалося, квітень 2005-го мав стати знаковим і для колишнього одноклубника Чижевського – Ігоря Лучкевича. Вихованець херсонського футболу і нинішній ветеран запорізького «Металурга», в якому він і провів найбільшу та найкращу частину своєї кар’єри, на проміжний фініш у чотирнадцятому національному прийшов із 294 матчами в активі. Але в антракті зазнав тяжкої травми і досі не повернувся до великої гри. Тим часом на батьківщину з далеких мандрів повернувся легендарний Олександр Головко – багаторічний капітан київського «Динамо» та національної команди, єдиний чемпіон України в складах аж двох колективів. І вже встиг зіграти за «Таврію», стовпом оборони в якій він був і зоряного для сімферопольців 1992 року, два календарних поєдинки, довівши свій особистий гвардійський рахунок до багатообіцяючої цифри 296. Якщо не трапиться чогось поганого, то вже на початку травня Головко «відчинить двері» символічного Клубу «300», освяченого іменем Олександра Чижевського. В усякому разі, саме він, один із найвідоміших українських футболістів кінця двадцятого та початку двадцять першого століття, нині найближчий до того, щоб таки здолати рубіж у триста вищолігових матчів… А що решта учасників? Ігор Лучкевич і Сергій Мизін, звісно, за сприятливих обставин, зможуть долучитися до гурту вибраних уже цього року. Андрій Кирлик і Олександр Зотов – найімовірніше за підсумками наступного. Щодо інших загадувати не варто: в когось роки уже повертаються з футбольного ярмарку, а хтось, навпаки, марить зарубіжним ангажементом… А Чижевський тим часом усе вивищує стелю національного рекорду…