Престол вільний

Дискусія про наступника Папи Римського почалася задовго до смерті Івана Павла ІІ. Утім, фахівці переконані, що передбачити, на кого випаде жереб конклаву – ради Папських кардиналів, майже неможливо.

Престол вільний. Від цих слів походить назва періоду, коли Папський престол не зайнятий, – седисваканція. Все, що стається у цей час, регулюється згідно з чітко визначеним ритуалом. Правила упродовж століть встановлювали намісники на Петровому престолі. Востаннє – Іван Павло ІІ 1996 року, коли вийшла його Апостольська конституція «Про вакантність Апостольського престолу та про обрання Папи Римського». У ній Іван Павло ІІ частково підтвердив старі правила поведінки після його смерті, а частково дав нові розпорядження щодо обрання його наступника.

У високій Кардинальській колегії, яка має зібратися 18 квітня, можуть брати участь усі кардинали, яким на момент смерті Папи не виповнилося 80 років – таких нині 117 осіб. Лише вони мають право обирати нового намісника на Петровому престолі.

Кардинали мусять заприсягтися в тому, що зберігатимуть усе в таємниці. Також інші особи, яким можна буде перебувати на колегії, тобто лікарі, персонал, який накриватиме на стіл, прибиратиме, теж мають заприсягтися, що нічого не викажуть зовнішньому світові. Кардиналам заборонено користуватися телефонами. Жодних газет, телебачення, радіо.

Обирають нового Папу за суто демократичними правилами – шляхом таємного голосування, заповнюючи відповідний бюлетень. Загалом на один день передбачено чотири тури виборів. Перемагає той, хто набере дві третини голосів. Так відбувається вже понад вісім століть. Утім після 33 безрезультатних турів виборів Кардинальська колегія може постановити, що вистачить абсолютної більшості. Власне, щоб вибори не надто затяглися, кардиналам мають намір скоротити раціон – може дійти до води та хліба.

Серед кардиналів навряд чи буде одностайність. Вихідців зі Сполучених Штатів, Європи та країн, що розвиваються, порівну. За словами експертів, це дає підстави припускати, що серед реальних кандидатів будуть також представники третього світу, де стрімко зростає кількість католицьких приходів. 62 відсотки всіх католиків живуть саме там. Тож питання про те, що Папою врешті може стати якийсь африканець чи латиноамериканець, залишається відкритим.

Слід нагадати, що під час останніх виборів Папи 26 років тому був цікавий епізод. Коли церемоніймейстер вже хотів було зачинити двері Кардинальської колегії, туди поспішав ще один кардинал. Це був Кароль Войтила, архієпископ Кракова. Він запізнився, прогулюючись околицями Риму. Через два дні, після 8 виборчих турів, він став Папою Іваном Павлом ІІ.