Над Рейтарською згущуються хмари
Не одне покоління киян (та й не лише киян) знають дорогу до 16-ї клінічної лікарні, що на вулиці Рейтарській. Адже вона існує тут з 1913 року. Спорудили її на кошти мешканців міста, левову частку грошей вклали у будівництво меценати-цукрозаводчики. Слугувала вона для інвалідів Першої світової війни, а згодом – для солдатських вдів. Cпеціально сюди від вокзалу провели кінну дорогу. Тут обладнали одну з найкращих у Росії операційну (подібна була у Санкт-Петербурзі), яка освітлювалася сонячним промінням з усіх боків.
Дещо пізніше у цьому приміщенні розташовувалися швидка медична допомога, після – міністерство охорони здоров’я, різні відділення клінічної лікарні Шевченківського району міста. А упродовж останніх років – єдиний в Україні ендокринний центр, який поєднує ендокринну гінекологію, ендокринну хірургію та мамологію, і є базою для науковців. Свого часу у відділенні кардіохірургії працював Микола Амосов і саме тут провів першу операцію на серці. І саме тут вперше в Україні застосували наркоз. Тож не випадково на стіні одного з корпусів висить дошка, яка свідчить, що ця будова – пам’ятник архітектури. А такі будівлі, згідно із законом, охороняються державою. Одначе буква закону не завжди зупиняє тих, кому хочеться розмахувати кувалдою. Саме у таку ситуацію потрапила й лікарня, що неподалік Софії. Як стало відомо із засобів масової інформації (новина просочилася ще в серпні минулого року), квартал вулиць у районі Рейтарської, Стрітенської і Олеся Гончара планують реконструювати. Генеральна дирекція із обслуговування іноземних представництв має намір збудувати там житлові десятиповерхові будинки і офіси для зарубіжних дипломатів (18 тисяч квадратних метрів). Передбачене і підземне паркування для 125 машин із заїздами з трьох сторін. Усе це виросте на місці старої лікарні. Іншими словами, лікарні місця тут не буде. Але ж нині тут проводять унікальні операції з видалення ракових пухлин на щитоподібній та молочній залозах (діє два центри – щитоподібної залози та ендокринної гінекології). Це ще й чудова база для науковців. На базі терапевтичного відділення діє кафедра терапії Київської медичної академії післядипломної освіти.
– Немає і дня, щоб ми не оперували хворих на рак щитоподібної залози, – зауважив головний лікар цього закладу, член міжнародної асоціації хірургів-ендокринологів Микола Гульчій. – Щороку через наші операційні проходить 15 відсотків українців з таким діагнозом. А ще 50 тисячам пацієнтів з різними ендокринними патологіями надаються консультації.
У Миколи Васильовича часу для інтерв’ю обмаль, адже він окрім того, що вирішує різні господарські проблеми лікарні, ще й бере у руки скальпель. З дня на день очікує хворого з Італії, який приїде до Києва на реоперування щитоподібної залози. Ці операції розписані по годинах на три місяці вперед. Тут оперують, проводять діагностування, терапевтичне лікування, консультують людей з усієї України. І для цього створено просто ідеальні умови. Зовні приміщення, де розташована операційна, – стара архітектурна споруда, а всередині – цілком сучасна. Після євроремонту тут усе виблискує чистотою й досконалістю.
– Цей корпус теж має свою історію, але цілком сучасну, – розповідає Микола Васильович. – Над ним свого часу вже збиралися хмари: його віддали в оренду на 20 років з правом викупу. Як виявилося згодом, тут планували розмістити цех із розливу майонезу, навіть баночки завезли. Усе робилося під «патронатом» можновладних осіб.
Чимало нервів забрав шостий корпус у головного лікаря, але врешті-решт арбітражний суд відновив справедливість. Але на цьому боротьба не припинилася. У сусідньому корпусі теж було затіяно реконструкцію: повибивали вікна, двері і на тому все залишили. І ось упродовж кількох років у ньому розкошують вітри. Влада, либонь, сподівається, що ось-ось споруда сама розвалиться і тоді можна буде привозити на будмайданчик техніку і робити намічене. Але чи є на це згода громади?
І медперсонал, і ті, хто нині в операційній або чекає своєї черги на операцію, категорично проти такого рішення влади. Кілька днів тому вони приходили до стін мерії з плакатами. Пікетувальників помітили. Ось що вони нам сказали.
Віра Голубенко (м.Комсомольськ Полтавської обл.):
– Знищити такий центр – це однаково, що вбити сотні людей, які мають останні надії та сподіваються на лікарів цього центру. Майже 80 відсотків моїх земляків потерпають від хвороб щитоподібної залози. Я приїхала на операцію і вірю, що вона пройде успішно. Таким людям, як професор Аркадій Степаненко, Ніна Романова, готова вклонитися до ніг.
Тетяна Щипкоровська (м.Горлівка Донецької обл):
– Сім років тому в цьому центрі мені зробили операцію, і тепер я часто навідуюся до Києва для обстеження, на консультації, лікування. Хворі нашої палати у паніці: куди нам їхати, коли ліквідують цю лікарню? До Німеччини, Америки, Швейцарії?.. Боже, не дай знищити нашу єдину надію!
Галина Шпиталенко (Житомирська обл):
– Схоже, влада вже забула, що таке чорнобильське лихо, а воно нагадує нам про себе щодня і щомиті. Я не знаю, що було б зі мною, якби не потрапила на прийом до Миколи Васильовича. П’ять років лікуюся і почуваюся повноцінною людиною.
Коментарі тут будуть не зайвими. Надто – тих, хто має безпосередній стосунок до цієї ситуації.
Руслан Кухаренко, заступник начальника Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини Київської міської держадміністрації:
– Наразі я не в курсі ситуації, бо до нас ніхто не звертався: є дзвін, та не знаю, де він. Що стосується будівлі на Рейтарській, 22, – то це чудова пам’ятка вишуканої архітектури. Її можна поставити в один ряд з Будинком з химерами, з Національним банком.
Ми погоджували питання забудови вулиці Олеся Гончара, а саме в «забудовній паузі», яка існує на цій вулиці аж до перетину з Великою Житомирською. Архітектурну пам’ятку ніхто не збирається зносити. Якщо йдеться про ендокринний центр, що діє на базі цієї клінічної лікарні, то таку лікувальну установу бажано розмістити у парковій зоні, наприклад, у Пущі-Водиці. На вулиці Рейтарській недостатньо умов для відпочинку, прогулянок хворих.
Володимир Гедза, заступник голови Шевченківської райдержадміністрації з питань медицини та охорони здоров’я:
– Ця лікарня міського підпорядкування. Я категорично проти, щоб там будували висотний житловий будинок. Цей лікувальний заклад треба розширити, обладнати ще досконалішим медобладнанням. Такий колектив фахівців, які працюють тут, ще пошукати в Україні.
Святослав Хоненко, перший заступник міністра охорони здоров’я:
– Цю лікарню потрібно зберегти з огляду, принаймні, на дві обставини. По-перше, тут оперують зі складними діагнозами людей з усієї України. І, по-друге, хірургічні методи, такі як, приміром, кріохірургія чи кріодеструкція, які тут застосовують, просто унікальні. Саме тому ми звернулися із офіційним листом до Президента України Віктора Ющенка, аби запобігти руйнуванню лікарні на Рейтарській.