«Спіраль» перебудови?
Подія ця докорінно змінила життя 250 мільйонів людей, яким тоді було страшно не те що сказати вголос, а й навіть подумати, що новій історичній спільноті – «радянському народові», як і країні, яка займала 1/6 частину земної кулі, залишилося існувати трохи більше як шість років. 11 березня 1985 року громадяни СРСР лише з полегшенням зітхнули: нарешті до партійного (читай державного) керма прийшов молодий та енергійний генсек і низці вседержавних похоронних процесій і траурних мітингів та мелодій, що тривали понад два роки, нарешті настане кінець.
За два наступні десятиліття, які минули з часу того історичного Пленуму ЦК КПРС, ми всі так змінилися, що про ювілей більшість навіть не згадала. А тим часом українцям це було б вельми корисно. Бо багато що в нашому сьогоденні нагадує події тих років.
Романтик з російської провінції Михайло Горбачов своїм наказом вирішив тоді здійснити революцію згори. Задля цього він оголосив у СРСР, а потім і для всього соцтабору, перебудову, демократію та гласність. Не маючи досвіду підкилимних та коридорних інтриг у найвищих владних палацах, Горбачов наївно покладався на своє оточення, що з’їло на них не одного собаку і бажало лише одного, аби все залишилося так, як було. А коли вже бралося щось робити, то так, щоб лоб розбити не лише собі, а й ініціаторові ідеї. Згадаймо хоча б боротьбу за суцільну тверезість.
Нерозумна, а може, навпаки, запопадливість виконавців довела загалом розумну й своєчасну ідею до абсурду, бо боротися почали не із «зеленим змієм», а з виноградниками, викорчовуючи їх. А тим часом майже половина росіян і нині позитивно оцінює розпочату Горбачовим двадцять років тому кампанію із боротьби з пияцтвом і алкоголізмом, бо загальновідомо, що країна, де на душу населення припадає майже 18 літрів алкоголю, сама себе знищує.
У такий же спосіб, посміюючись нишком, здійснювали й блискавичне технічне переозброєння промислових підприємств. Хоча воно й давно назріло, але здійснене з наскоку, призвело до повного спустіння магазинів навіть у білокам’яній, неймовірного злету цін та довжелезних черг за всім, починаючи від хліба й цукру.
Та й гласність і демократію, як згодом з’ясувалося уже в окремих незалежних державах на прикладі хоча б і братів-журналістів, використали-таки й справді для виявлення наївних дурнів, аби потім від них спекатися, позбавивши якщо не життя, то хоча б роботи.
І невдовзі «перестройка», як і задумувалася зовні запопадливими виконавцями-шкідниками, закінчилася перестрілкою, а потім і повним крахом не лише СРСР, а й державного ладу. Найцікавіше, що план майстерних інтриганів навіть перевершив їхні найсміливіші сподівання: поки патріоти були в ейфорії від національно-визвольної боротьби, у тепер уже незалежних державах прийшли до влади, ті, хто хотів усе залишити так, як і було. Щоправда, тепер уже не криючись і не ховаючи своїх дружин та нащадків, найсвідоміші комуністи почали швиденько ставати не просто капіталістами, а батьками цілих олігархічних кланів.
Та от, коли вже все було роздержавлено та приватизовано, у народів різних країн почав уриватися терпець, і вони знову здійснили революції (трояндову, помаранчеву, тюльпанову). От тільки тепер би нашим лідерам-романтикам знову не наступити на ті самі граблі та своєчасно розгледіти запопадливих інтриганів. Бо інакше знову підемо по колу.