Футбольний березень у жовто-блакитних кольорах
Важливість сьогоднішнього поєдинку національних команд України і Данії переоцінити взагалі не можливо: перед його переможцем відкриється прямий шлях до світового фіналу. Такі ситуації зазвичай характеризують образно і стисло: все або нічого. Проте наші фахівці схиляються до іншого варіанту розвитку подій…
Данцям перемога потрібніша
За винятком зустрічі в Казахстані, підопічні Блохіна провели відбіркову кампанію так званим другим номером: свідомо поступившись ініціативою, вони змусили конкурентів атакувати масово та широким фронтом, а самі шукали спортивного щастя в контратаках. «І таки знайшли його і в Копенгагені, і в Стамбулі, хоча й витримали неабиякий натиск опонентів», – нагадує член виконкому Національної футбольної федерації Олександр Тютюн. Першоколовий матч українців із данцями можна розділити на дві частини: до перерви господарі майже безперервно бомбардували володіння Шовковського, проте витиснули тільки мінімум потрібного з максимуму можливого; зате після зміни воріт з’ясувалося, що скандинави втомилися й відтак уже не спроможні стримати зустрічний порив українців, чим і скористалися Гусин із партнерами. А в Туреччині гості, надійно сховавшись за «живим» і рухливим оборонним муром, упіймали удачу в класичних контратаках, буквально розгромивши бронзового призера минулого чемпіонату світу.
«Нинішня ситуація «грає» за нас, – переконаний Олександр Тютюн. – Аби розраховувати на продовження боротьби за першість у групі, данцям у Києві треба вигравати неодмінно, бо надто багато втрачено восени. Зважаючи на це, гості приречені на виступ «першим номером». І наше завдання полягає в тому, щоб уміло скористатися вільним простором на чужій половині поля, який обов’язково виникатиме під час атак данської команди». До речі, щось подібне в матчах на своєму полі «жовто-блакитні» продемонстрували й минулого року, коли в Україні гостювали грузини та греки. Проте в обох випадках українцям довелося непросто в змаганнях з окриленими ігровою ініціативою гостями, а здолати континентального чемпіона взагалі не поталанило – зустріч із греками завершилася внічию.
«Розумна» стратегія не завжди виправдана
Думки Тютюна в Україні розділяють чимало фахівців. Але є й такі, які ставлять під сумнів подібний розвиток подій. «По-перше, данці ніколи не були прихильниками гостроатакувальної манери гри, до того ж не кидалися стрімголов і безоглядно в атаку на виїзді, – стверджує заслужений тренер України Петро Безносенко. – А по-друге, щоб бездоганно зіграти «другим номером» у рідних стінах, коли глядачі буквально підганяють команду вперед і не схильні до будь-яких ігрових компромісів, потрібно мати не тільки достатню майстерність, а й неабияку витримку». У Львові, де «жовто-блакитні» змагалися з грузинами минулого року, господарям допоміг «швидкий» гол, тож надалі футболісти та трибуни спільними зусиллями тримали логічно виправдану оборону. Хоча не обійшлося і без уболівальницького свисту, спричиненого розчаруванням ігровою поставою своєї команди. А Київ, якому поталанило бути свідком особливо чудових матчів за участю «Динамо» та збірної на міжнародному рівні, значно жорсткіший в ставленні до гри, що її демонструють місцеві футболісти. «Відсидіти в «глухому» захисті підопічним Олега Блохіна не вдасться нізащо, – переконаний Петро Безносенко. – Інша річ, якщо тренери зуміють налаштувати колектив на гостру та безкомпромісну гру, що вестиметься на зустрічному курсі. За такого перебігу подій навіть оптимальної нічиєї буде досягти легше, ніж за умови номінальної ставки на розподіл очок»… До речі, в історії національної команди вже була ситуація, коли стратегічно «правильна» нічия в доленосній домашній зустрічі з основним конкурентом обернулася в підсумку крахом наших надій. Шість років тому вересневий поєдинок із французами в Києві завершився без взяття воріт, і в підсумку тодішні чемпіони світу фінішували першими в групових перегонах, а вітчизняна команда, програвши стиковий двобій словенцям, залишилася без єврофіналу.
Уникнути втрат не вдалося нікому
Цьогорічний поєдинок українців з данцями по-своєму винятковий: ніколи раніше в таких випадках ми не пропускали першої зустрічі в спареному турі. Що ліпше – підійти до важливого протистояння на дещо стомлених, але розігрітих ногах чи навпаки, однозначно не скаже ніхто. Бодай тому, що не тільки кожна комада, а й кожний гравець сприймає це по-різному. Зрештою, для скандинавів, які змагалися з аутсайдером у звичних домашніх умовах, суботній поєдинок обернувся на класичне «тренування з підвищеною відповідальністю» і навряд чи виявився набагато складнішим, аніж спаринг українців з першоліговим ЦСКА на заміській базі в Чапаївці. Тому більш істотними здаються не фахові, а кадрові труднощі, уникнути котрих не вдалося жодному з опонентів. Історією з Блохіним, навмисно роздмуханою до розмірів політичного скандалу, легковажити також не варто, хоча сам наставник «жовто-блакитних» переконаний, що на сьогоднішньому протистоянні вона не позначиться. А от відсутність дискваліфікованого хавбека Шелаєва та травмованого стопера Федорова стали справжньою проблемою, пом’якшити яку дуже важко з огляду на вузький кадровий вибір у головній футбольній дружині країни. Порівняно з цим кадрові втрати суперника здаються менш істотними – данці замінили трьох гравців другого плану, хоча також ускладнили можливість маневру. Відтак слово за тренерами…