Уночі батько з’являвся, як примара
«Нам без батька жити добре», – запевняла суддів Оболонського районного суду 12-річна Оля, даючи свідчення у справі, від подробиць якої нормальна людина не може не здригнутися. З протилежного боку зали під наглядом охоронця, опустивши погляд на підлогу, сидів підсудний – її батько Володимир Ващук. Невисокий, худий, з рідкими вусами, ніби дещо втомлений. Хоча свідчення сусідів та матеріали кримінальної справи малювали образ зовсім протилежний: людина, котра тривалий час знущалася над своїм сімейством, мала б бути іншою. Свою жорстоку, як установило слідство, поведінку, намагався пояснити вихованням дітей.
– Я знаю цю сім’ю близько 15 років, – каже сусідка Галина Павлівна. – Усі члени родини – глухонімі, хоча батько Володимир чує зі слуховим апаратом й трохи розмовляє. Негаразди в сім’ї почалися проявлятися кілька років тому: чоловік часто випивав, зчиняв сварки, бив дружину Катерину та дітей Олю й Андрія. Бувало, серед ночі виганяв з квартири й викидав їхні речі – мусили ночувати в знайомих, а то й просто в під’їзді. Здавалося, синці не сходили з їхніх облич. Аби якось угамувати сусідів, я особисто кілька разів викликала міліцію. Минулого року подружжя розлучилося, але всі так само жили в одній квартирі. Каті з дітьми діватися було нікуди. Втихомирилося в них лише після арешту «вихователя»-деспота.
«Лікування» переляком
Народження першої дитини Володимира засмутило через остаточний вердикт лікарів: хлопчик від народження глухонімий. Батько самостійно почав його «лікувати». Під час гостин у тещі в Черкаській області Володимир вирішив, що становище може виправити переляк. У шалену грозу виставив трирічного хлопчика на вулицю. Андрійко справді злякався, але «шокова терапія» ще більш ускладнила ситуацію: обличчя дитини почало постійно сіпатися. Оздоровчий курс, призначений фахівцями, давав позитивні результати. Однак кожного разу, коли Андрійка забирали додому, йому гіршало.
– В Олі стан трохи кращий, – каже помічник прокурора Оболонського району Вікторія Павліченко. – Вона чує, і за умови постійних спеціальних занять може говорити. Спочатку вона й навчалася в спеціальній школі, де розвивали її вимову. Однак пізніше мати була змушена перевести доньку до інтернату для глухонімих. Дівчинці це зашкодило. Розмовляє вона дуже погано і, мабуть, комплексуючи чи просто через відсутність можливості спілкування, намагається зовсім не говорити.
За словами дружини, силу, як найвагоміший аргумент у суперечках, чоловік почав застосовувати одразу ж після їхнього одруження. Сина бив через його вроджену фізичну ваду – повну відсутність слуху й говорив, що битиме, допоки той не помре.
На перших двох сторінках обвинувального висновку кримінальної справи перераховані півтора десятка доведених слідством фактів побиття дітей і дружини – жорстокість не знає меж. Лише коротка цитата: «…у ніч з 23 на 24 травня…. підозрюваний завдав своїй колишній дружині кілька ударів по голові та спині, вдарив шаховою дошкою в обличчя…» Одного разу зв’язав сина, бо хлопчик захотів піти з батьками на базар. Зв’язаним Андрій пролежав кілька годин.
Порнографію рекомендував… дітям
Іншим елементом виховання був… секс. А точніше – порнографія. Маючи вдома відеомагнітофон, люб’язно наданий родині працівниками Українського товариства глухих для перегляду адаптованих для людей з вадами слуху фільмів чи спеціальних записів, батько регулярно «смакував»… порнофільми.
– Дивиться він те кіно давно, – свідчить дружина Катерина. – Телевізор стоїть у нашій кімнаті, але чоловік не соромився ні дітей, ні мене. Мимоволі я бачила кілька надто відвертих сцен, учасниками яких були дорослі чоловіки й маленькі дівчатка. А що вже він виробляв, коли дивився записи – соромно казати. Чи бачили те діти – не знаю, але коли я була вдома, всіляко намагалася запобігти цьому.
Згодом батько почав практикувати спільний перегляд «виховних» фільмів. Заперечення й відмови викликали гнів: дітям знову перепало на горіхи. Олі казав, що вона скоро виросте, отож їй потрібно такі записи дивитися, щоб навчитися добре робити те, що демонструють на екрані. Мовляв, у житті знадобиться. Сину ж коментував перебіг подій у фільмах та дії учасників сцен, час від часу порівнюючи темперамент жінок з темпераментом матері. Наївне одинадцятирічне дитя, аби втамувати свою цікавість, приходило до мами й перепитувало: чи правду каже батько про неї.
«Турботливий» татусь піклувався про нові сюжетні лінії й різноманітність порнофільмів – касет у нього вистачало. Він їх постійно міняв та купував нові. Відеотеку з двох десятків касет навмисно залишав на видному місці: мовляв, нехай діти «розвиваються» і самостійно.
Перший тривожний дзвоник пролунав у квітні минулого року.
– Ми з Катею разом ходимо до церкви, – каже Наталя Слунська, – і я знаю про їхні сімейні стосунки. Неодноразово була свідком сварок і конфліктів. Якогось дня я зустріла її чоловіка на ринку поблизу станції метро «Мінська». Володимир, мабуть, був напідпитку, дивно поводився, ще й сказав, що гладив Олині груди й тепер хоче з нею переспати. Я злякалась, кажу, що це ж донька твоя, а він: «Нічого страшного, вона вже сформована дівчина…»
Серед ночі Катерину розбудило штурхання в плече. Розплющивши очі, жінка побачила перед собою заспану перелякану доньку. «Знову б’є», – подумала й вискочила до дитячої кімнати. Побачене вразило: чоловік без спідньої білизни – у доньчиному ліжку. Зчинилася сварка. Володимир запевняв, що помилився кімнатою. Налякане дівча з того часу лягає спати одягненою. Ще через тиждень розпусник знову «переплутав» кімнату й ліжко. Дякувати Богові, мати знову виявилася поруч. Була й третя спроба, ще огидніша.
– На щастя, реалізувати задумане чоловікові не вдалося: матері хтось порадив звернутися до прокуратури, – веде далі Вікторія Павліченко. – Побита й виснажена жінка прийшла до нас. Покарання за низку злочинів, враховуючи додаткові обставини, буде не надто тяжким, але батьківських прав Володимира обов’язково позбавлять. Утім і таке доволі м’яке покарання, можливо, змусить замислитися горе-батька над своєю поведінкою.
У прокуратурі Оболонського району стверджують, що такі випадки іноді трапляються…
Вирок
22 березня в Оболонському районному суді столиці відбулося фінальне закрите засідання, на якому оголошено вирок у цій справі Ч. За скоєне підсудному визначено покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 3,5 року. Як стверджують очевидці, впродовж слухання справи чоловік поводився так, ніби намагався вибачитися перед родиною. Проте, вислухавши вирок, сказав: «Мене обмовили, це все – неправда…» Рішенням суду відеомагнітофон та касети з порнографічними записами вилучено.
Дільничні не знають кодексу?
Під час встановлення обставин протиправних дій глави цієї сім’ї прокуратурою Оболонського району Києва проведено перевірку дотримання вимог Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» у структурних підрозділах Оболонського райуправління міліції, зокрема, у службі дільничних інспекторів. Результати вразили. Виявилося, що до районного управління міліції жінка письмово зверталася… шість разів. Уперше, коли чоловік-розпусник втретє «переплутав» ліжко доньки з власним. На жаль, доводиться констатувати не надто відповідальне ставлення дільничних до своїх обов’язків або ж їхню низьку фахову підготовку. Кожного разу міліціонери виносили постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях підозрюваного ознак складу злочину, передбаченого статтею 296 Кримінального кодексу (хуліганство) та рекомендували глухонімій жінці звернутися до суду в порядку приватного обвинувачення. У найкращому варіанті виносилося офіційне попередження або захисний припис.
Матеріали перевірок вражають. Склалася думка, що дільничні інспектори Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві з 447 статей Кримінального кодексу України обізнані лише на двох – ст.296 і ст.125 (умисне легке тілесне ушкодження) КК України.