Програму Януковича виконують без нього
– На 14-ому році незалежності України українського в державі стає все менше, – песимістично констатував народний депутат України, голова Української народної партії Юрій Костенко на засіданні круглого столу «Українська культура сьогодні: стан, перспективи розвитку та дослідження» з нагоди 110-річниці від дня народження Максима Рильського.
Відразу ж після такого висновку нардеп закликав усіх, у тому числі присутніх Миколу Жулинського («він має вийти з фракції «Наша Україна») та Бориса Олійника «не заносити хвости комуністам», а приєднатися до УНП. Під сміх у залі Олійник спробував денонсувати репліку про «хвости», а зненацька заскочений Жулинський обмежився мовчанкою.
Утім проблеми, які обговорювалися, викликали швидше сумні роздуми, аніж сміх. Так, скажімо, директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України (саме там відбувся круглий стіл) Ганна Скрипник визнала, що в сучаснах умовах перевидати 25-томник творів Максима Рильського, виданий за радянських часів, просто неможливо. Так само, як нереально видати і перевидати енциклопедичні твори – пісні, думи тощо.
Розвеселили каламбури від голови комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Леся Танюка, який дав оцінку нинішньому культурному відомству шляхом поділу слова «міністерство» на два поняття, одне з яких «міні».
Ця їдка іронія не применшила його тривоги про те, що українська мова в незалежній Україні справді в небезпеці. Нині в очолюваному Танюком комітеті 17 законопроектів про мову, причому 15 із них він вважає такими, що утискають права української мови. Чи може українська культура повноцінно розвиватися, якщо 50 відсотків передбачених на її фінансування коштів ідуть лише на зарплату працівникам культури. Лесь Танюк виступив категорично проти комерціалізації мистецтва, яку пропагує віце-прем’єр з гуманітарної політики Микола Томенко.
Воно ніби й так, але ніякий державний бюджет не «витягне», якщо буде задовольняти всі прохання про допомогу. А їх у багатій на таланти (та не настільки бідній на фінанси) Україні явно не бракує. Тому, на нашу думку, варто спинитися не на повному державному утриманні великої галузі культури, а на окремих напрямах. Адже не завжди державні органи, а точніше – чиновники від імені держави, підтримують справжні мистецькі цінності, зважаючи на політичну кон’юнктуру.
Народний депутат Геннадій Удовенко стурбований новим указом Президента про захист російської мови, зініційований оточенням Ющенка. У нас, на 14-ому році незалежності, із трьох складових суверенітету (власне проголошення суверенітету, наявність кордонів та власної культури) виконано лише перший. «Дай Боже, щоб наша влада була такою прозорою, як наші кордони (за винятком західного)», – зауважив Геннадій Йосипович.
Керівник Фонду української культури Борис Олійник визнав, що навіть у «зашнурованому суспільстві» (Радянському Союзі) влада надавала більше уваги українській мові та культурі, ніж нині. «Сталін сказав, що кадри вирішують усе. Побоююся, що наші кадри можуть «порішити» все», – не приховував скептицизму Борис Ілліч. – Адже нова влада приймає непродумані рішення, не порадившись із фахівцями. На думку парламентаря Миколи Жулинського, нова влада йде на компроміс у мовному питанні, дбаючи про голоси російськомовного електорату на парламентських виборах 2006 року.
Після цих розмов виникає запитання: «Можливо, Януковичу й справді не обов’язково було ставати президентом, оскільки його мовну програму успішно виконає «помаранчевий уряд»?