Коли притисли гера Йошку
Після того, як потрапив у візову халепу німецький міністр закордонних справ Йошка Фішер, громадянам України отримати в’їздне «добро» в німецькому посольстві стало дуже складно. Принаймні від нового року і до середини березня. Їхня опозиція доволі жорстко дорікнула їхньому ж високопосадовцю надмірною любов’ю до українців, яким легко, без розбору видавали німецькі дозвільні візи. В результаті, як стверджують німці, їхні міста заполонили наші погані хлопці й дівчата. Після шуму в бундестазі посольську лавочку в Україні прикрили так щільно, що аж назріла «візова криза». Проте після відвідин Німеччини нашим Президентом ситуація, схоже, змінилася.
Ми зателефонували до візового відділу німецького посольства в Києві, і ось що нам відповіли: жодних обмежень для громадян України не буде, якщо вони зможуть довести своє «незаплямоване минуле».
Що це означає?
Із цим запитанням до нас звернувся Роман Кирилевич, постійний читач газети. Чому саме до «Вечірки»? Мабуть, тому, що ми часто розповідаємо про долі людей, змушених заробляти на хліб насущний поза межами Батьківщини.
– Упродовж десятиліття я виїжджав двічі на рік до Німеччини, – розповідає читач, – На роботу. Навесні та восени. Цього року зась – не відкривають візи. Хоча й запрошення на руках, і з документами все гаразд, і на Майдані був.
– Чим пояснюють у посольстві відмову?
– Здебільшого в посольствах відмов не пояснюють ніяк. Тільки повідомляють результат. Так і зі мною обійшлися цього разу. Навіть у доволі різкій формі. Проте в черзі до посольства, на Золотоустівській, почув, як було з іншими – декого відправляли за додатковими паперами (переважно літніх людей), а декому пропонували, крім копій паспортів запрошуючої сторони, подавати ще й декларацію їхніх доходів. Ви уявляєте, щоб мій роботодавець дав таку виписку зі свого банку, мені – одному з сотні охочих потрудитися на нього?
– Тепер, як щойно стало відомо, ситуація дещо змінилася, і подібних причіпок можна буде уникнути.
– Може, воно й правда. Але ж у моєму паспорті й на запрошенні вже є штамп про відмову в наданні права в’їзду на територію країн Шенгенської зони! Це означає, що протягом півроку мої подання взагалі не приймуть до розгляду. Такий у них закон. Я з цим уже стикався. Однак можна й цьому зарадити. Приміром, поміняти закордонний паспорт – позбутися «тавра» на останній сторінці, а ще поклопотатися про нове запрошення. А це знову гроші – телефон, листи, час мій і роботодавця. Паспорт можна змінити тільки у випадку його втрати. Протягом трьох місяців треба буде чекати поки його «шукатиме» міліція, а потім погодиться видати новий. Як би там не було, я таки звернувся до «свого німця», а він поцікавився новими правилами в тамтешньому аусслєндерамті (по-нашому ВВІР), і приголомшив мене тим, що йому відповіли: виявляється, тепер, аби мене запросити до Німеччини, йому треба заплатити заставу – 800 євро!.. Будьте ласкаві, який німець захоче так цяцькатися з найманим працівником? Тож паспорт не слід міняти, поки не надійде запрошення.
– А якщо спробувати відкрити туристичну?
– Туристична віза короткострокова – рідко буває тривалішою за два тижні. І дорога. А залишатися нелегально в Німеччині – пропащий варіант. Колись візу можна було продовжити до трьох місяців (років вісім тому). Тепер у них вийшла нова постанова: взагалі не продовжувати терміну дії туристичної візи. Тому доводиться сподіватися тільки на запрошення, яке гарантує перебування в Німеччині до трьох місяців і право продовжити його на стільки ж. Щоправда, зробити запрошення і тим більше продовжити його може тільки громадянин країни, забезпечений роботою і який має достатньо житлової площі для утримання приїжджого. Втім і після того, як буде запрошення і «чистий» паспорт, доведеться якимось чином пояснити консулу за скляною перегородкою, що не маю кримінального минулого.
Ми звернулися за роз’ясненнями до одного з відділень міліції міста Києва і нам відповіли таке: довідку про те, що той чи той громадянин України не був засуджений, має право отримати будь-хто. Але така довідка не безплатна і чекати її потрібно щонайменше місяць – міліція «перевірятиме дані про суб’єкта звернення». Утім довідку можна зробити й за день, треба лише знати як. Отож, «смішні європейці» таким примітивним способом намагаються недопустити на територію свого Союзу наших бандюків? І заставу 800 євро, і довідку про судимість «терміново отримати» не може хіба що не кримінальний елемент.
Про право на роботу, яке виборює Ющенко
– Можливо, не варто зараз поспішати їхати, а краще дочекатися, коли набуде чинності законопроект про надання права українським громадянам працювати в Німеччині?
– Чув про те, що наш Президент домагається підписання договору щодо наших заробітчан у Німеччині. Такі договори є, знаю, з Португалією, Іспанією... Повірте, суттєво ситуацію вони не змінюють. І ось чому: ні гостьова, ні студентська віза, ні, тим більше, туристична, не дають права на працевлаштування. Тож у Німеччині ми працюємо нелегально. Майже щодня в теленовинах вони показують сюжети про затримання на будівництві чи в майстернях нелегальних робітників з України чи Польщі. Закон, який планують прийняти в Німеччині найближчим часом, не змусить жодного заробітчанина звернутися по право на чесний заробіток. На те є дві причини. По-перше, таке право коштує від півтори до двох тисяч євро. І ніхто загальнодержавного закону не змінюватиме задля українських батраків. Ця такса не для нас. По-друге, німецький роботодавець тільки тому й бере наших до роботи, бо ми працюємо без документів («начорно», як там кажуть), а отже, не треба платити податку. А він становить дві тисячі євро за тримісячну роботу кожного найманця. Що моєму шефу в Бремені до мого права на роботу, якщо він має під боком десяток німців, які з таким правом народилися!? Він поки що мене бере, бо і йому це вигідно.
– А як щодо робочих віз?
– Є такі візи, знаю. Їх робить роботодавець конкретному спеціалісту за кордоном, якщо не може віднайти такого ж на території своєї громади (району). Таке запрошення коштує понад 800 євро – це не застава, а оплата за запрошення. Крім того, іноземець, по приїзді до Німеччини таку ж суму має заплатити, аби приступити до роботи. Тому, гадаю, найближчим часом становище українських заробітчан на німецькій землі не зміниться, скільки б Ющенко зі Шредером не зустрічалися.
Чому кортить саме до Німеччини?
– Яким чином наші люди шукають там роботу?
– Тепер переважно їдуть за знайомством. Не як колись – наосліп. Українські руки цінують у тих краях. І не дарма. Адже ті, хто лінувався, крав чи пиячив – не затримувалися в Німеччині. Після одного лишень випадку втрачаєш все: надію на наступний виклик, на роботу, на житло. Задля безпеки роботодавець особисто дбає про проживання найманця. Навіть заїжджає за ним власним авто перед роботою. Це свідчить про те, що наші хлопці працюють переважно в маленьких приватних підприємствах, а щодо роботи в більших фірмах – не може бути й мови. Бо до боса не дістанешся, а локальні керівники самі на ставці. Приватні підприємці поводяться здебільшого ввічливо і платять як треба, незважаючи на те, що наймит навіть до поліції не може звернутися по допомогу у випадку неоплати. В Європі, на відміну, пробачте, від України, «слово» має таку ж вагу, про яку в книжках пишуть. А невиконання замовлення, неоплата виконаної роботи в Німеччині називається не інакше, як «російським правом». Жоден німець себе не принизить недоплатою чи брехнею, як це часто буває в нас, коли працюєш у приватників, чи в Польщі, де також наших чимало. Особливо тих, хто не дочекався Шенгенської візи.
– Розраховується він раз на місяць?
– А це, як домовитеся. Усюди по Європі оплата погодинна. Це означає, що перед тим, як приступиш до роботи, роботодавець сам називає суму, яку платитиме за годину. Переважно – 5 євро. Буває й до десяти. Самому краще не питати – роботодавець знає, що ти приїхав не тому, що тобі сумно було вдома сидіти. Платять майже всі щотижня, в п’ятницю. Але якщо працюєш на селі, то отримуєш гроші щодня. Там усе залежить від погоди. А коли дощі затягнуться, то не будеш же чекати, підеш деінде. Ніколи німець не стоїть над душею, не лічить твої хвилини. Він розуміє, скільки може робітник зробити за певний час, тож платить за чесність. Здається мені, що саме нерозуміння гомосовєтікусами елементарних правил порядності й не спонукає єврочиновників назвати нас справжніми європейцями. Трішки революція допомогла, але комплексу «асоційованих» нам нескоро вдасться позбутися.
– Німецька віза одночасно є й шенгенською. Тобто дає право перетинати кордони між державами Євросоюзу. Тож, якщо нема роботи в німців, можна спробувати в тій самій Португалії, наприклад?
– Якщо нема роботи в Німеччині, то це біда. Справжня. Краще їхати додому, ніж пертися до Португалії, чи навіть до найближчих Нідерландів. Мова про те, що в Німеччині найвища оплата праці в усій Європі. Навіть вища, ніж у заморських Штатах. Якщо в Бремені чи Гамбурзі маєш – 5-8 євро за годину, а в Мюнхені – 8-10, то в Португалії лише 2-3. Трішки більше в голландців на фермі чи у французів на винограднику чи в Греції, на апельсинах. Це щодо роботи для чоловіків. Про жінок не кажу, не знаю. Коли порахувати скільки коштує дорога до іншої країни і те, за який час зможеш її відробити (при незнанні мови, відсутності житла і знайомств), то зважиш накраще в Україну повертатися.