Усі мрії родом із дитинства

Важких дітей не буває. Так вважає директор Київського міського центру сім’ї «Родинний дім» Мирослава Ковальчук. Є діти, яким батьки, на жаль, не приділяють належної уваги. Тому і в наш час їхнім вихованням переймаються державні інтернатні заклади.

До одного з них – Київської школи-інтернату №23, де навчаються і мешкають понад 350 вихованців (при живих батьках), завітали працівники центру.

– Діти, які тут проживають, позбавлені насамперед спілкування з близькими людьми, – розповідає Мирослава Владиславівна. – Звичайно, замінити батьківське тепло їм ніхто не в змозі, але розроблена нами інноваційна програма «Школа життя» сприяє їхньому становленню, розвитку й адаптації у суспільстві.

Ми пропонуємо: відверті розмови на диспутах, обігрування сладних життєвих ситуацій на тренінгах, участь в тематичних дискотеках і конкурсах. Крім того, усі вихованці інтернату – автори матеріалів газети «Факти», яка щотижня виходить у кожному класі. На її сторінках можна дізнатися не лише про шкільне життя-буття, а й оцінити перші літературні проби пера.

– Усі наші діти талановиті, – стверджує старший вихователь Ніна Томко. – Вони вже в початкових класах вчаться грати на музичних інструментах, пишуть казки і фантастичні оповідання про майбутнє. Передусім вихованці прагнуть своїми успіхами привернути увагу батьків. Адже деякі з них не поспішають навіть у вихідні пригорнути свою «кровинку» чи забрати її додому.

У школі-інтернаті є і своєрідні династії. Колишня вихованка цього закладу завжди мріяла побувати в Африці. Ще в дитинстві полюбляла малювати пальми. А коли виросла, до далекого континенту так і не потрапила, проте закохувалася тільки в темношкірих чоловіків. Навіть сина від одного з таких народила. Згодом вона привела свого мазунчика… до першого класу цього ж закладу. Нині цей юнак – учень дев’ятого класу. Як стверджують вчителі, проблем із Артуром вони не мають.