Знову на нари

Леонтія Чалого двічі відправляли за ґрати. Одного разу – на п’ять років,  згодом отримав на рік більше. Проте буцегарню залишив на два роки раніше «запланованого» терміну – було прийнято нову редакцію Кримінального кодексу України, що набула чинності 2001 року, та нари недовго тужили за ним.

…Одного вересневого вечора  до квартири, де Чалий мешкав зі своєю коханкою Мариною, завітала Катерина. А тут ще й нагодилися Роман та Юрій з кількома пляшками  оковитої.

Пили до останньої краплини. Потім горлопанили сороміцьких пісень. Дарма, що за стіною намагався заснути син Марини інвалід II групи. Згодом подалися до свого колишнього однокласника Віктора, який мешкав у сусідній квартирі. Там горілка теж лилася рікою.  У компанії був іще один чоловік – Микола.

На суді Леонтій розповідав:

– Микола брутально вилаявся на мою адресу. Я відплатив йому тією ж  монетою.  Тоді  він ударив мене. Зав’язалася бійка. Тривала вона близько десяти хвилин. Звичайно, я відбивався руками й ногами.  Після мого удару Микола впав на ліжко. Більше я його не чіпав.

Досить схожими виявилися й свідчення Юрія.

– Близько двадцять другої години  зайшли до Віктора, – каже Юрій. – Там сидів Микола. Він був напідпитку й поводився неадекватно.  Коли на порозі кімнати з’явився Чалий і попросив у товариства цигарку, Микола з кулаками кинувся на Леонтія. Той став захищатися.

За словами Юрія, господар квартири Віктор під час конфлікту був на кухні. У бійку не втручався: надто погано усвідомлював реальність.

Під час судового засідання Віктор був небагатослівним. І, схоже, не досить точно дотримувався версії, що її виголосили підсудний та Юрій. Він засвідчив, що близько двадцятої години до його квартири зайшли знайомі хлопці – випити горілки.  Згодом з’явився й Микола, котрий  також зголосився взяти участь у застіллі. Віктор  ураз сп’янів і заснув, тож Чалого не бачив. Микола ж, за його версією, випивши чимало, упав і вдарився об ліжко.

Підсудний Леонтій не заперечував, що бився. Проте впевнений: небезпечних для життя тілесних ушкоджень потерпілому не завдавав. «Бійка скінчилася швидко. Тому я не міг так сильно травмувати Миколу», – заявляв Чалий.

Висновки ж судово-медичної експертизи  вражаючі: розрив селезінки, зв’язок Трейця, поверховий розрив підшлункової залози, велика кількість розривів брижі тонкого й товстого кишечника, внутрішньочеревна кровотеча, струс головного мозку, рана на лівій повіці, гематоми на обох повіках тощо.

На щастя для Миколи, швидко протверезіла Катерина.  Жінка, по суті, врятувала йому життя. Завдяки її допомозі Микола вчасно потрапив на операційний стіл. Згодом, після кількох хірургічних втручань, він виклав суду власну версію того, що сталося з ним.

– Увечері зайшов до Віктора. Хотів попросити, аби той допоміг із цементом, – відновлював у своїй пам’яті ту вересневу подію Микола. – Із господарем  квартири випивали двоє незнайомців. Ситуація – не з кращих для ділової  розмови. Тому я одразу ж зібрався йти. Аж тут до квартири зайшов сп’янілий Леонтій. Змірявши мене поглядом з ніг до голови, заявив, що  він – боксер. На це я відказав: «От і добре, третім Кличком будеш!» Чалий  раптом почав мене бити руками й ногами. Я лише встиг крикнути: «Що ти робиш?»  Однак це його не зупинило: він збив мене з ніг і продовжував гамселити…

Отямився Микола у ванній кімнаті. Відкривши очі, побачив сусідку Катерину. Це вона привела його додому. Згодом її сестра викликала «швидку». Так потерпілий опинився спочатку у відділенні інтенсивної терапії, а потім його перевели до хірургії: потрібна була негайна операція…

Вислухавши всіх свідків й уважно вивчивши матеріали справи, Шевченківський районний суд критично оцінив розповіді Юрія та Віктора. Обидва робили все можливе, аби їхній дружок Чалий уникнув кримінальної відповідальності. Але лжесвідки прорахувалися. Бо ж зі свідчень самого Леонтія стало зрозумілим: він таки бив потерпілого,  завдаючи тому удари руками й ногами в різні частини тіла. Злочин, скоєний ним, кваліфіковано як тяжкий. Тому виправлення та перевиховування Леонтія Чалого можливе лише в ізоляції від суспільства.