«Палітра солідарності»

Благодійна акція під такою назвою відбулася в італійському місті Сполето. У ній також взяли участь сім київських художників, які передали до Італії свої картини, написані на дерев’яних палітрах. Загалом, за словами ініціатора акції італійського художника Джанкарло Валентіні, який очолює асоціацію «Сполето-арт», на аукціон було виставлено 200 картин. Усі кошти підуть на допомогу потерпілим від стихійного лиха в Азії.

Це вже не вперше митці з Умбрії підтримують тих, хто потрапив у біду. Скажімо, кошти від попереднього проекту «Полотно серця» передали медичній асоціації з переливання крові та для онкологічно хворих. Італійці сподіваються, що нинішня акція стане також початком нових культурних відносин і можливого обміну з київськими художниками. Вже у травні митці із «Сполето-арт» привезуть до Києва велику виставку своїх робіт і пропонують провести також спільну акцію з нашими художниками «Полотно серця» в Київській міській галереї «Лавра».

Моє недавнє журналістське відрядження до Італії на запрошення митців «Сполето-арт», власне, й було зумовлене прагненням художників з Умбрії привернути увагу до свого нового проекту, винести його на міжнародний рівень. Цю гірську місцевість називають серцевиною Італії, де повністю збережено архітектуру давніх містечок, деяким із них – близько 5 тисяч років. Таким є місто Сполето з вузькими вуличками на крутих схилах, арками, двориками, стрілчастими вежами. Часом здавалося, що ця досконала краса – театральні декорації. Та вранці мене будили справжнісінькі італійські півні, такі ж справні та пунктуальні, як українські. Потім дзвонили в ближньому храмі, де я знайшла фрески славнозвісного Філіппо Ліппі. Твори відомих італійських художників можна побачити не лише в колекціях Ватикану чи галереї Уффіці, а навіть у найвіддаленіших містечках. Як і всіх природних щедрот, так і краси мистецтва тут вистачає на всіх. Сполето називають еліксиром життя, чарівним ландшафтом і водночас генетичним кодом, що реконструює італійську історію завдяки збереженій стародавній архітектурі.

Щоб відчути його атмосферу вам порадять поблукати містом, крок за кроком смакуючи сюрпризи відкриття в кожному античному переході, де, як кажуть у Сполето, кожне вікно народжує подію. За першим рогом вузького завулку крамниці – храм св.Сальваторе ще палеохристиянської культури та археологічний музей, далі – церква св.Петра і місцевий колізей зі збереженим амфітеатром. На цій землі майже в кожному місті свій колізей, і нащадкам не здалося, що історичних пам’яток надто багато. Їх не перетворили ні на клуби, ні на зерносховища. Мені розповіли, що товариство охорони пам’яток історії і культури в Італії дієвіше, ніж наша податкова інспекція. Без їхнього дозволу не можна змінити вигляд навіть даху власного будинку, не кажучи про об’єкти старої архітектури. Італійці переконані, що рівень життя залежить не тільки від сучасного сервісу, а й культурного середовища. Скажімо, у невеликому Сполето кілька галерей і студій художників, твори яких з успіхом продаються, чотири театри, серед них і оперний. А влітку тут справжнє паломництво митців з різних країн, коли відбувається відомий театрально-музичний фестиваль. Тоді на центральній площі облаштовують місця для глядачів, і квитки на ці лавки коштують астрономічну суму. Ось так культура дає прибутки. Однак у всіх акціях митцям Умбрії значну підтримку надають місцеві комуни. Як розповів мені асесор з культури провінції Перуджа П’єр Луїджі Нері, тут допомагають талановитим артистам, художникам, музикантам, зокрема академії «Белль-арте» в Перуджі чи Ліричному театру в Сполето.

…Умбрію називають землею із сонячною аурою, спекотною, майже візантійською. Під арками старовинних вуличок мчать сучасні хлопці-рокери, за спиною притулилася юна дівчина, і золотаве пасмо їй здуває з чола тим весняним вітром, що й Примавері Боттічеллі.