Українці відзначилися й за океаном
Комплексний турнір під патронатом Арнольда Шварценнеґґера
У місті Коламбус, що в американському штаті Огайо, відбувся традиційний комплексний турнір «Арнольд – Фітнес – Вікенд». За розмахом, кількістю учасників і глядачів його називають альтернативними олімпійськими іграми. Цього разу до програми змагань увійшли сімнадцять видів спорту, більшість з яких нагадують яскраве шоу й мало схожі на звичні для нас олімпійські стандарти.
– Ігри в Коламбусі започаткував славнозвісний американський атлет, кіноактор, а тепер ще й державний діяч Арнольд Шварценнеґґер, – розповідає давній друг «Вечірки» заслужений майстер спорту з пауерліфтингу Олексій СОЛОВЙОВ (на знімку), який цьогорічного березня дебютував у заліковій програмі «Арнольд – Фітнес – Вікенду». – А неофіційний статус альтернативних вони отримали тому, що до конкурсної програми включені переважно види спорту, котрі не дістали олімпійського визнання, і змагаються в них виключно професіонали. Фактично в кожному турнірному циклі, в рамках «Арнольд – Фітнес – Вікенду», проводилися суперфінали світових чемпіонатів, тож кваліфікаційний відбір був надзвичайно жорстким. Наприклад, у пауерліфтингу право боротися за головний приз отримали тільки по шестеро найкращих атлетів у чотирьох вагових підгрупах.
– І як виступив Олексій Соловйов?
– Однозначної оцінки й бути не може. Реалії такі: в так званій важкій підгрупі (від 110 до 140 кг) я набрав у сумі 1020 кілограмів і фінішував четвертим. Для дебютанта, враховуючи рівень турніру та конкуренції, підсумок дуже добрий, хоча, зізнаюся, розраховував і на місце в чільній трійці. Але згадаю й про інші моменти, на мій погляд, особливо промовисті: по-перше, довелося змагатися з травмою коліна, а по-друге, доки ушкодження ще не дошкуляло, встиг аж чотири рази (!) обновити світовий рекорд у жимі лежачи. З номінальних 285,5 кілограма, завдяки моїм зусиллям, він виріс аж до 320!.. А результати в окремих вправах такі: 400 кг – у присіданні, 320 кг – у жимі лежачи і 300 кг – у тязі. Для порівняння наведу й відповідники тепер уже 4-разового чемпіона світу серед професіоналів американця Стіва Годжинса: 473+272+376 і 1121 кг у сумі триборства. Якби не травма, моє відставання було б значно меншим. Але, як-то кажуть, ще не вечір…
– Окрім тебе, наші співвітчизники в альтернативних олімпійських іграх виступали?
– Так, і дуже вдало. Для Василя Вірастюка цьогорічний турнір виявився доленосним: українець фінішував другим серед стронгменів і завоював загальні симпатії. А молодий івано-франківець Віталій Пономаренко, змагаючись з «ліфтерами» в жимі лежачи, навіть став чемпіоном у середній ваговій підгрупі (до 100 кг) з результатом 325 кг. Ми щиро вболівали й усіляко підтримували одне одного, а наш прапор майорів над трибунами повсякчас.
– Якою була атмосфера змагань?
– Це щось неймовірне! Море народу – назагал два з половиною мільйони глядачів побували на трибунах велетенської арени. Море «зірок», і не тільки атлетичних: у натовпі, наприклад, можна зіткнутися зі Сталлоне, кінодівами й іншими кіносуперменами – голова йде обертом! Своєрідний спортивно-мистецький Вавилон: увесь світ – на кількох сотнях квадратних метрів… Неабиякими були й відзнаки: в найпрестижніших видах програми переможцеві вручали ключі від авто, спеціально виготовлені годинники вартістю в двадцять тисяч американських доларів, валютні грошові призи… Звісно, відвідав турнір і сам Шварценнеґґер. Але цього разу, на превеликий жаль, сфотографуватися з ним не поталанило: губернатора Каліфорнії охороняли особливо ретельно аж кільканадцять профі.
– Розповідають, що по дорозі додому ти тріумфував ще й в Австрії?
– Так, на міжнародному турнірі з жиму лежачи у Відні я виграв головний приз у суперважкій категорії. Ми змагалися без спеціальних ма-йок, тому результати захмарними не були. Але й моїх 260 кілограмів стачило для загальної перемоги.
– Ти тепер професіонал і розраховувати на державну допомогу не можеш. Як справляєшся з фінансовими клопотами?
– З допомогою спонсорів, бо своїх статків ще не надбав. Користуючись нагодою, дякую за матеріальну підтримку Київській федерації бодібілдінгу та фітнесу на чолі з Віталієм Усіченком. А також – національним «літферським» федераціям WPC і WPO (президент – Спартак Васьковський, головний тренер – Володимир Семенчук). Сподіваюся, що з часом гідно віддячу їм яскравими міжнародними перемогами. А читачів улюбленої «Вечірки» запевню в найголовнішому: вітчизняний професіональний спорт відтепер знатимуть не тільки завдяки вагомим здобуткам наших уславлених боксерів…