Ласуни черешневих верхівок

Не стільки за потребою, як дітям на забаву вирішив якось змайструвати на садовій ділянці одну чи дві шпаківні. Груша-лимонка та вишня – дерева, що давно вже пережили свій вік, бачилися ідеальними місцями для кріплення пташиних домівок.

Поділивсь я своїми намірами із сусідом. Той хитрувато усміхнувся: «Шпаківня – річ хороша. Та відразу видно, що ви тут недавно. Ось збиратимете у червні урожай черешні, тоді побачите…».

Треба сказати, що черешні в садовому кооперативі «Зелений куточок», який належав колись працівникам Ради Міністрів УРСР, були справжньою його гордістю. І де це радмінівці подіставали таких вишуканих сортів!

Черешня того року вродила рясно. Поліз я її збирати і… відразу пригадав оту розмову із сусідом. На верхівці, де черешня достигає найраніше, багато ягід виявилось подзьобаними. Та це шпаки! Вони пурхали з черешні на черешню невеличкими зграйками і не дуже звертали увагу на господарів. Відженеш, бува, а вони, бешкетники, летять знову, навіть про небезпеку забувають. Незначний ефект давали різні пужальця – прив’язані на верхівках черешень целофанові торбинки або стрічки з фольги. Врешті-решт махнув рукою – нехай їдять на здоров’я. Все одно до верхівки дотягнутися рідко коли вдавалося. Помітив і ось що: трохи «надкушені» птахами ягоди особливо солодкі. До речі, на тій же черешні шпаки збагачують своє меню й сякою-такою живністю. От, скажімо, смердючий зелений клоп, контакт з яким під час збирання черешні приємним не назвеш. Можна лише уявити, скільки розвелося б цієї гидоти, якби її масово не поїдали пернаті друзі.

«Воюючи» зі зграйками шпаків у себе на ділянці, якось забував про неабиякі вокальні здібності цих розбишак, та вони їх і не демонстрували. Певне, коли наскочиш на чужу черешню, – не до співу.