«На Аскольдовій могилі поховали їх…»
Цей вірш Тичини щоразу згадую, коли заходить мова про молодих героїв, які віддали своє життя за Україну в бою з більшовицькими окупантами. Тіла 27 полеглих юних бійців Крут 19 березня 1918 року було урочисто перепоховано на Аскольдовій могилі в Києві.
Це стало можливим лише після визволення міста від червоних. Керівництво Центральної Ради сформувало групу з кількох студентів, які з того пам’ятного бою вийшли живими. Вони розшукали місця, де були поховані забиті в бою та розстріляні вояки студентського куреня Січових стрільців.
«Завантаживши кілька товарних вагонів порожніми домовинами, – згадує студент Л.Васильківський, – наш потяг вирушив до станції Крути. Розшукова робота виявилася не з легких: не всі загиблі були поховані в одному місці. Селяни розповіли, що більшовики не дозволяли їм по-людськи поховати наших товаришів. Самі сяк-так викопали ями, присипали тіла, зрівняли з землю, аби не було й сліду від могили».
Та все ж дехто з місцевих потайки по-своєму поховав кількох героїв. Ці жителі й допомогли пошуковій групі. З першого разу тіла всіх полеглих так і не вдалося знайти. Вирішили готувати нову експедицію.
Коли тіла загиблих привезли до Києва, згадують очевидці, вагони з домовинами два дні стояли на запасних коліях. Рідні приходили сюди, щоб упізнати полеглих. Було жахливе видовище. Трупи з розбитими головами, вибитими зубами, повиколюваними очима. Деякі з них були настільки понівечені, що так і не вдалося їх ідентифікувати. Одного загиблого мати впізнала лише за монограмою на сорочці.
Кількох полеглих батьки й рідні поховали у своїх родинних гробницях. Наприклад, так вчинила родина Шульгіних. Більшість лягли на вічний спочинок у братській могилі.
19 березня домовини з тілами героїв Крут від залізниці через місто везли на кількох десятках селянських возів, запряжених сірими волами. Домовини, згідно зі старим козацьким звичаєм, були покриті червоними китайками. Їх перепоховали з усіма військовими почестями. У величезній жалобній процесії разом із киянами, делегаціями з областей, військовиками йшли представники українського уряду на чолі з головою Центральної Ради Михайлом Грушевським.
Виголошуючи промову над могилою героїв, він, зокрема, зазначав: «Те, що сталося під Крутами, переконало український народ, що з Росією – чи то реакційною, чи революційною – йому не по дорозі». Слова сивочолого професора закарбувались тоді в душах багатьох українців.
1919 року більшовики знову вдерлися до Києва й сплюндрували могилу. Пізніше тут облаштували парк. А про героїв Крут заборонялося й згадувати.
Зараз на колишній могилі крутівців встановлено пам’ятний дерев’яний хрест. Віриться, що нарешті тут постане й величний пам’ятник.