Настав час захищати… армію

Саме таку думку висловив народний депутат України Володимир Яворівський під час обговорення 17 березня у сесійній залі парламенту президентського законопроекту про внесення змін до Закону України про загальний військовий обов’язок і військову службу. Ці зміни стосуються переходу армії на зменшений термін строкової служби – до 12 місяців (у ВМС на 18).

Пам’ятаю, під час цьогорічної лютневої поїздки до навчального центру Сухопутних військ «Десна» голова парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Георгій Крючков прогнозував, що цей законопроект Верховна Рада прийме «на ура!»

Йдеться про друге за часів незалежності України скорочення термінів строкової служби. Обумовлене воно в першу чергу вимогами урядової програми «Назустріч людям», зокрема про перехід до 2010 року на комплектування армії та інших військових формувань на контрактній основі.

Представляючи законопроект, міністр оборони України Анатолій Гриценко пообіцяв, що вже най-ближчим часом у двох бригадах Збройних сил посади строковиків займуть контрактники (про перспективи цього кроку ми ще матимемо можливість порозмірковувати), що кожного року тепер буде, як і раніше, два призови – один з метою підготовки сержантів, другий – солдатів. В армії, на думку міністра, не повинно бути «дідівщини», бо до «дідів» просто не дослужуватимуться. Отже, матері чекатимуть повернення синів із війська на півроку менше. Що ж стосується переходу строковиків у контрактники, вони матимуть змогу робити це після шести місяців. Добровільно вступати до лав армії можна буде не до 30, а до 40 років, в чому особливо зацікавлені чоловіки з депресивних регіонів. Депутатам, які «не все правильно розуміли», роз’яснили, що в Чехії та Польщі, наприклад, термін строкової служби – дев’ять місяців. І тільки в Росії та в Україні – 18.

Прийняти поправки до Закону України «на ура» не вдалося, було багато зауважень, але 367 депутатських голосів надійно забезпечили право на реформування в армії.

Більше нарікань викликав президентський законопроект, згідно з яким Збройні Сили наприкінці року мають скоротитися на 40 тисяч осіб. Їх кількість повинна бути  245 тисяч (серед них військовослужбовців – 180 тисяч). Глава держави аргументував це в першу чергу тим, що у нас на утримання армії з нинішньою чисельністю не вистачає коштів (відсоток ВВП на оборону в усі роки незалежності України не перевищував 1,6% замість необхідних 3%). Отож, нема можливості оснащувати військо новими зразками зброї, техніки, платити військовослужбовцям гідну зарплату, проводити  бойову підготовку на належному рівні. А з іншого боку,  чи є потреба нам бути однією з наймілітаризованіших держав Європи – після Росії та Туреччині. Тож пропонується скоротити управління Північного оперативного командування, управління двох корпусів, частин, що не забезпечують обороноздатності держави, перепрофілювати 134 військових містечка.

Але народним депутатам Володимиру Яворівському, Юрію Кармазіну, Григорію Манчуленку, Івану Зайцю, приміром, незрозуміла кінцева стратегія скорочення армії. Як будуть вирішуватися долі скорочених під час цього реформування професіональних військовослужбовців? Чи й надалі існуватиме диспропорція генеральських, офіцерських та солдатських посад?

Вирішення одного з цих питань було започатковано 17 березня – у поправки до Держбюджету-2005 запропоновано внести відповідні пункти щодо збереження соціальних гарантій звільнених у запас. Усе інше, мабуть, у робочому порядку?