Революцію імпортують у Європу

Відбулася презентація документального фільму «Україна – прорив до демократії», присвяченого бурхливим подіям листопада-грудня 2004 року. Продюсер стрічки, генеральний директор кіностудії імені Довженка Віктор Приходько зауважив, що це некомерційний фільм для показу в Європі (його вже перекладено англійською).

Дві знімальні групи кіностудії ледь не цілодобово перебували на Майдані. І на завершальному етапі працювали над картиною в ударному темпі: інтерв’ю в Петра Порошенка брали о другій годині ночі, а в Юлії Тимошенко – напередодні презентації. Що ж стосується монтажу і перекладу, то це зробили в ніч перед презентацією.

...Починається фільм лірично – Дніпро, Лавра… Однак дуже швидко лірика поступається місцем… Ні, не фізиці, а драматизму четвертих президентських виборів в Україні. Ймовірний третій президентський термін Леоніда Кучми, темники, отруєння Ющенка, спроба закрити «5 канал» – це лише поодинокі елементи політичної боротьби, яка на півроку вибила із колії українське суспільство. Хронологія подій Помаранчевої революції подається мало не погодинно.

У майже двогодинному фільмі оператори відверто посмакували виразною мімікою Януковича, «яєчним тероризмом» у Івано-Франківську, пропозицією екс-прем’єра Володимиру Путіну скуштувати льодяники на трибуні майдану Незалежності під час святкування 60-ї річниці визволення України, а також репетицією Віктором Федоровичем першого президентського звернення до народу («Дякую, що ви проголосували за нового президента. За мене. Не треба казати, що за мене?»), фрагментами виступу мера Москви Лужкова в Сіверськодонецьку. На жаль, у фільмі не має всіх родзинок Помаранчевої революції, зокрема висловлювання Віктора Федоровича про кота Леопольда та Людмили Янукович про наколоті апельсини й американські валянки.

Після перегляду стрічки Петро Порошенко подякував авторам фільму за те, що дали змогу «повернутися в ті дні, які засвідчили: у нас  не просто населення, яке виробляє стільки-то хліба чи видобуває стільки-то вугілля, а народ». Тому фото революційного Майдану в кабінеті Ющенка – це не данина моді, а свідчення його відповідальності перед народом.