Віртуальних пригод стало замало
Ця невеличка худорлява дівчинка мало нагадує колишню веселу Ганнусю А., яка бігала наввипередки з хлопцями-ровесниками, грала у футбол, а з дівчатами – в ляльки і понад усе на світі любила малювати… З певного часу в житті 12-річної Ганнусі все змінилося. Тепер вона рідко буває на вулиці, хіба що за потреби вийде до крамниці, уникає подруг і запитань, а найбільше дівчисько, схоже на загнане звірятко, ненавидить усіх осіб протилежної статі.
Починалося по-людськи
Колишній воїн-інтернаціоналіст Віталій Б., який побував у горнилі афганської війни, повернувшись до рідного Фастова, роботи собі так і не знайшов. В пошуках кращої долі спершу вирушив до білокам’яної. Пізніше – до тітки в Харків. Там і познайомився з 32-річною Оленою В., коли завітав до неї полагодити холодильника. Жінка мешкала не одна, мала двох малолітніх доньок та постійну проблему, як прогодувати та одягти дітей. Невдовзі вони зійшлися. Віталій оселився в Олени. Новоспечений сім’янин мав на той час чималу зарплатню, бо непогано розумівся на техніці, добре знав комп’ютер. Був справді «позитивним чоловіком»: одразу сприйняв і полюбив обох доньок Олени – Тетянку і молодшу Ганнусю. Дівчатка відповідали вітчиму взаємністю, допомагали. Пригорнувшись до нього, довгими зимовими вечорами з цікавістю слухали розповіді про чужу й далеку війну. Після кожної зарплатні татусь, як тепер його називали дівчатка, купував дітям обновки.
Радощам дівчаток не було меж, коли за рік у них народився прегарненький братик, якого назвали на честь батька.
У 2001 році родина переїхала на Київщину. У Віталія одне за одним померли батьки. Спочатку мати, а за місяць і батько. У спадок сім’ї, яка й після народження спільної дитини не поспішала узаконювати шлюб, дісталося чимале господарство, гарний будинок, новеньке авто. Олена та Віталій влаштувалися на роботу.
Непомітна тріщина у стосунках чоловіка та жінки з’явилася того дня, коли Віталій задоволено і урочисто увійшов до рідної домівки з величезними пакунками і повідомив, що придбав новенького комп’ютера. Олена лише знизала плечима, дівчатка радо заплескали в долоні, і лише найменшому Вітальці до того було байдуже.
«Цікавий» сайт
Перші дні дівчатка та вітчим від комп’ютера не відходили – гралися разом та по черзі. Якось Віталій, блукаючи Інтернетом у пошуках нових віртуальних пригод, віднайшов «цікавий» сайт. Віднайшов і мало не зомлів від досі незвіданих почуттів. Пікантні фото малолітніх дівчаток, кілька розділів, що захоплено розповідали про те, як ще можна дістати задоволення, спілкуючись із німфетками, і що для цього потрібно. Трійко роликів та декілька фото, на яких були юні створіння, а поруч – чоловіки, однолітки Віталія, які демонстрували оті самі задоволення в усіх подробицях. В іншому розділі натрапив на більш вражаючі знімки. Ті ж голі дівиці були в наручниках, тільки очі в них сумні, перелякані. Ця «картинка» Віталію не сподобалась. Вимкнувши комп’ютер, ліг спати. Щоправда, одразу не заснув – спокою не давали оті зображення. Уранці, ледь дочекавшись, коли всі підуть з дому, знайшов розділ третій. Фотографії з нього коментарів не потребували. Далі йшли рекомендації, з чого починати завойовувати майбутню Лоліту.
«Ніби очманів»
...Того дня, поскаржившись на головний біль, Віталій не вийшов на роботу. Згодом, на свою біду, додому повернулася молодша пасербиця Ганнуся.
З показань підозрюваного Віталія Б. «Коли Ганнуся почала перевдягатися, а вона завжди це робила, зовсім не соромлячись мене, я вперше в житті ніби очманів. Наказав іти зі мною до кімнати… Плакала. Проте поводився з нею обережно, адже в Ганнусі я був першим чоловіком… Потім нагримав на неї, наказав заспокоїтися, прибрати за собою і йти гуляти, бо почувався виснаженим і бажав спокою. Матері дівчинка не зізналася, бо я не радив цього робити. Обійшлося. Удруге все сталося два місяці потому. Не почув, коли увійшла Тетяна. Від побаченого з нею сталася істерика, довелося дати ляпаса. Матері вона також нічого не розповіла. З Тетяною стосунків не мав, вона уникала мене, приходила додому лише після Олени…»
Вражає те, що навіть через чималий проміжок часу нічого протизаконного колишній доблесний вояка у своїх діях не вбачає.
Олена не відала, що трапилося з її доньками. Але серце віщувало щось лихе. Чоловік збайдужів до неї. Усе частіше скаржився на втому, зачиняв за собою двері і просиджував за комп’ютером до світанку. Намагаючись з’ясувати причину такої поведінки, жінка зажадала од Віталія пояснень. Відповідь чоловіка шокувала. Олена відчула цілковиту неприязнь до себе. То була їхня перша серйозна сварка. Одного дня… жінка зникла. Без жодних пояснень, не забравши з собою навіть найнеобхідніших речей.
Хотів шлюб узяти
За тиждень відсутність Олени занепокоїла сусідів. Вони наполягали, аби старша донька звернулася до міліції. Заяву Тетяна написала, а вже ввечері, поцілувавши на прощання сестру та братика, поїхала з дому. Коли дівчину знайшли у столиці, вона й розповіла, що коїлося за дверима зовні пристойного будинку.
Поява міліціонерів «татуся» не здивувала. Гадав, прийшли з’ясувати про зниклу Олену. Коли ж нарешті зрозумів, що по нього… розплакався, просив залишити на волі, не сиротити дітей.
– У своїй сім’ї самі розберемося, – зухвало відповідав на висунуті звинувачення. Коли ж слідчий повідомив, що Ганнуся вже на четвертому місяці вагітності і, як підтвердили судові медики, батько її майбутньої дитини – саме він, Віталій спантеличено замовк. Проте згодом сказав, що Ганнусині фантазії. Хоча він не проти з нею… одружитися. Бо дівчинка, за його словами, йому завжди подобалася більше, ніж її мати. Цікавився, з якого віку в нашій країні дозволено брати шлюб. Навіть намагався жартувати, мовляв, у них з Ганнусею ситуація особлива і закон, якщо він справді гуманний, дозволить не відкладати цю радісну подію в їхньому житті. Утім, його настрою ніхто не розділив…
Троє дітей зниклої Олени тепер живуть самі. Тетяна порається по господарству, Ганнуся бавить молодшого братика. Всі мріють, щоб скоріше знайшлася їхня матір. Хочеться сподіватися, що в їх житті ще будуть радощі, справжня сім’я, кохання. Тільки чи зітруться з пам’яті ті страшні події?