До вбиральні як до поліклініки

З наступного року у вуличних туалетах США та Японії можна буде скористатися послугами Інтернету, а вже нині там можна здати усі аналізи і одразу отримати результат. У більшості європейських столиць поки що вирішують таку ж проблему з «двома нулями», як і в Києві. Приміром, кілька років тому в Лондоні, коли відзначали 150-річчя появи там першої вуличної вбиральні, мерія перевірила громадські туалети і дійшла невтішного висновку: за останні півтора десятка літ їх кількість зменшилася вдвічі. А ті, що залишилися, надто брудні.

«Туалетним» питанням переймаються і в Москві. Останнім часом там теж поменшало на вулицях нужників: частину їх перепрофілювали, певну кількість закрили через незадовільну експлуатацію.

Та й не в усіх з тих, що функціонують, нормальний санітарний стан і зручний для відвідувачів графік роботи. Зразковими визнано лише муніципальні «ЧЖ», розташовані в Центральному і Східному округах міста. Загалом у Москві близько 1200 вбиралень (700 – біотуалетів, 300 – стаціонарних, понад 100 пересувних і кілька десятків вигрібних).У Парижі, Варшаві та Берліні нужників на вулицях не так уже й багато, але в середньому за 50 євроцентів таки можна знайти місце, щоб справити природну потребу. Здебільшого, це пластикові кабінки з усіма зручностями, підключені до міської каналізації. А ось дудлити пиво на вулиці там не заведено. Смакують напої в барах, де є свої вбиральні. Тому смердючих місць практично немає.