За «Ґринджолами» – Україна
Нехай мій лист буде відгуком на матеріал Катерини Лебедєвої «Учасник «Євробачення», обраний революцією», надрукований у «Вечірньому Києві» 1 березня цього року.
Пісня «Разом нас багато» була приречена стати переможницею. Адже вона – наша, українська, проста і зрозуміла. Важко пояснити, але ця пісня має надзвичайну енергетику. Вона як вибух, як феєрверк! І співаки, котрі її виконують, щирі українські хлопці, які люблять свою країну, вона болить їм, вони хочуть їй добра.
Гурту «Ґринджоли» закидають, що професіоналізму недостатньо, відбіркові змагання не пройшли, примітив тощо. Дурниці! Всі ці висловлювання – звичайнісінька заздрість! Репетиції у них були на майдані Незалежності. А де була Ані Лорак?..
«Євробачення», по-моєму, це пісня + держава + родзинка. Гурт «Ґринджоли» все те має. Звичайно, Ані Лорак багата артистка, а хлопці з «Ґринджол» аж світяться біднотою, хоча самі називають це іміджем. Їх треба пристойно одягнути, зняти з голови шапочку, підрівняти зуби, постригти, додати англійський переклад одного куплету і все буде гаразд.
А що шиплять заздрісники, то нехай хлопці не звертають на них уваги. За ними – Україна. Цією піснею вони зробили для перемоги нашої країни більше, аніж вся Верховна Рада. Дай, Боже, цим дорослим дітям України гідно представити нашу державу на конкурсі «Євробачення-2005».
А якщо хтось говорить про переголосування, то ми ще і ще раз будемо голосувати за «Ґринджоли». Маємо досвід виборів президента. Треба хлопців підбадьорити, а то їх геть заклюють.