Вимріяна весна, любов і жінка
Перші березневі дні пробудили у наших душах красиві, піднесені почуття. Дарма, що за вікном розкошувала білосніжна заметіль. Серця все одно наповнювалися теплом, сонцем, передчуттям того, що ось-ось задзюрчать потічки, земля прокинеться і рясно заквітує. Я особисто усе це відчула в картинній галереї фонду «Ренесанс», де на початку березня відкрили чудову виставку робіт українських художників. В її експозиції – весна, жінка, любов, Україна (все – жіночого роду). Це так символічно, і так прекрасно.
«Ренесансу» – десять років. На його рахунку багато благодійних справ: від комп’ютерного клубу для дітей із малозабезпечених родин до опіки митців. Зауважу, наразі це єдина в Україні благодійна галерея. Звісно, що художники наші не вельми заможні, хоча дуже талановиті, й не у кожного вистачає коштів, аби виставляти свої роботи у музеях, брати участь у виставках. Тетяна Міженіна, президент фонду (доктор педагогічних наук, мистецтвознавець за освітою і меценат, доброчинець за покликанням) вже кілька років поспіль опікується українськими художникам. За благодійність її відзначено орденом Святої Варвари Великомучениці. Завдяки старанню пані Тетяни кияни та гості столиці мають змогу долучитися до образотворчого мистецтва. Щоправда, дві невеличкі зали картинної галереї, що в підвальному приміщенні будинку №4 на вулиці Ковпака, не всім шанувальникам Мельпомени відомі. Проте тут дуже затишно і полотнам, і відвідувачам.
Художник Кость Чепіга дякує Богові, що звів з «Ренесансом» і його натхненником, чудовою жінкою Тетяною Міженіною.
– Якби не Тетяна Миколаївна, то мої жіночі портрети й досі лежали б у запасниках, – зауважує він. – А так люди мають змогу ними милуватися та втішатися. Прикро, що більшість моїх картин, моїх дітей, розлетілося по світу і лише окремі експонуються в Україні.
Кость Миколайович виставив портрети своєї дружини Євдокії (1980 р.), всесвітньо відомої української співачки Соломії Крушельницької, у спів якої закоханий до безтями, поетеси Ганни Чубач (виконаний вугіллям). Він пишається, що з-поміж них – і його землячка з Лубен Анна Полторацька, а по чоловікові – Анна Керн, якій О.Пушкін присвятив знамениті рядки «Я помню чудное мгновенье…» Цю картину художник робив спеціально для Лубенського історичного музею. Одна з останніх його робіт – портрет святійшого Патріарха всієї Руси-України Філарета.
Картини художника можна побачити у музеях Франції, Італії, США. Двадцять років тому він подарував «Портрет дівчинки з кульбабками» німцям, картина ця висіла в одній з лікарень. Торік її викрали, і Кость Микола-йович змушений був відтворити полотно, у цьому йому допомогли фотоілюстрації.
– Сподіваюся, що в моїй творчості знайде свій відголосок і Помаранчева революція, – каже художник. – Я вдихнув свободу на повні груди, але не поспішаю, не біжу наввипередки. Всьому – свій час.
А ось молодий дніпропетровець Вадим Баришев пішов по гарячих слідах революційних подій, і в експозиції з’явилася чудова картина – портрет «Леді ідеал». Ви, певно здогадуєтеся, хто зображений на ній. Так, Юлія Тимошенко. Відвідувачі від неї у захваті.
– У цьому образі я бачу весну, майбутнє України, – поділився своїми враженнями народний артист України Лесь Задніпровський. – Революція для цієї чарівної жінки залишилася в минулому, в картині на стіні, що за її спиною, на столі – фотознімок побратимів та однодумців Віктора Ющенка, Філарета, Олександра Омельченка. А свій погляд вона спрямувала на ніжну лілею, в майбутнє України і дивиться на квітку з вірою, надією та любов’ю.
Вадим Баришев сподівається, що колись цю картину побачить і його землячка Юлія Тимошенко. Полотно неодмінно їй сподобається.
Володимиру Омельченку, пейзажисту і мареністу, вже за 60, та він вважає себе початківцем у малярстві.
– Усе життя любив живопис, проте уперше взяв до рук пензлика, коли вийшов на пенсію, – розповів художник. – І на його картинах ожили мальовничі куточки України, квіти.
Одна з них – «Букет бузку» – прикрашає нині й мою кімнату. Тепер я засинаю і прокидаюся з чарівними квітами, які звеселяють серце та душу.
Звісно, про всі картини не маю змоги розповісти. Та й не треба цього робити. Дуже хочу, аби ви також побували на виставці й відчули, які неповторні та дивовижні весна, жінка, кохання, Україна. Обіцяю – не пожалкуєте.