…І попросили допомоги в Бога

У Куренівському парку 13 березня відбулася громадянська панахида по жертвах Куренівської трагедії, яка сталася 44 роки тому і забрала понад дві тисячі життів…

Це трапилося через злочинне недбальство і недогляд радянських чиновників. На тривожні сигнали громадян про те, що з дамбою в Бабиному Яру потрібно щось робити, вони не відреагували. Гадали, обійдеться. Але не обійшлося. Тринадцятого березня, близько десятої години ранку, дамбу прорвало і води та пульпа з Петрівських цегельних заводів, що десятиріччями накопичувалися, обрушились на мешканців Куренівського району. Ті, хто пережив цю трагедію, ніколи не забудуть, як грязьовий вал висотою 14 метрів (як 4-поверховий будинок) зі швидкістю 5 метрів на секунду пронісся по вулиці Фрунзе, заливши житлові будинки, стадіон «Спартак», трамвайний парк, змітаючи людей і залишки трун із прилеглих кладовищ в одну суцільну мішанину... А надвечір розріджена лава стала твердою, як камінь...

Сорок чотири роки тому, щоб уникнути політичних ускладнень, влада заборонила громадянські панахиди. тих, що загинули, поховали на різних цвинтарях, а уцілілим замилювали очі ордерами на квартири і талонами на придбання у кредит побутової техніки... Передові статті у провідних партійних газетах були присвячені історичним рішенням чергового Пленуму ЦК КПРС... А в побуті киян з’явилося слово «лавина». А ще на Куренівці переказували про те, що під час трагедії лавина зупинилася саме тоді, коли очманілі від жаху люди звернули свої погляди до куполів Кирилівської церкви і попросили допомоги в Бога...

Під час жалоби до мешканців Куренівки звернулася депутат Київської міської ради Ольга Арканова і запевнила, що подібні трагедії більше не повинні повторитися. Нині столична влада робить усе можливе для задоволення потреб киян і жодне громадське звернення не залишає поза увагою. Але й про те, що сталося, не можна забувати. Бо кожному воздасться по вірі його і любові. І по пам’яті...