Надзвичайний і Повноважний Посол Аргентини в Україні Мiгель Анхель Кунео:«Під час революції попрацював і журналістом»
Кілька років тому посол Аргентини став першим гостем нашої рубрики «Амбасада». Нині пан Кунео знову ділиться з читачами газети своїми міркуваннями та оцінює події сьогодення.
– Пане посол, аргентинцям за доволі короткий термін вдалося подолати економічну кризу, яка охопила вашу країну кілька років тому. Поділіться досвідом, як вам це вдалося?
– Я дуже вам вдячний за інтерес до нашої країни. За три роки з часу нашої першої зустрічі економіка Аргентини стабілізувалася і почала зростати.
Темпи відродження виявилися навіть швидшими, ніж ми того самі очікували. Ситуація, що склалася на міжнародному ринку, сприяла експорту сільськогосподарських продуктів Аргентини. Великого значення набули відносини з азійськими країнами, зокрема з Китаєм, оскільки експорт продукції наших фермерів у цю країну сприяв поліпшенню і економіки.
Щодо соціальної сфери, то слід зазначити, що між 2002 та 2005 роками ми знизили на 4 відсотки рівень безробіття, який становив аж 15 відсотків.
Ще один важливий етап на шляху відновлення закінчився 25 лютого: було переглянуто умови зовнішнього боргу, виплату якого припинили 2002 року. Ще не маю конкретних цифр щодо даного перегляду умов, однак, очевидно, що йдеться про 75 відсотків усього боргу.
– Чи не могли б ви пригадати свої перші враження після кількох днів Помаранчевої революції?
– Я і майже усі закордонні колеги в листопаді були на своїх робочих місцях і спостерігали за новим етапом в історії України. За цими подіями слідкували не лише у посольстві, але й у самій Аргентині. Два журналісти з провідних аргентинських газет були в епіцентрі подій. Більше того, зо два десятки представників радіостанцій телефонували нам, щоб отримати інформацію про революцію, перетворивши посольство на інформаційну агенцію.
Мене дуже вразила кількість людей, яка зібралася на Хрещатику, адже до цього на політичних мітингах ніколи не збиралося стільки демонстрантів. Люди вийшли на Майдан, щоб власними руками створити своє майбутнє. Дуже ціную мирний характер маніфестацій. Вважаю, що єдиним переможцем цієї революції є народ, котрий зробив вибір і виступив на захист свого голосу.
– А як вам заяви деяких політиків, що все це було організовано на американські гроші?
– Я не можу сказати, що революція була організована на американські або чиїсь інші гроші. Вважаю, що її початок та результат – це воля та сила народу. Крім того, хочу зазначити, що участь молодих киян та людей середнього класу один із чинників перемоги революції.
– А що в цей час відбувалося в Аргентині, де нині проживає кількасот тисяч етнічних українців?
– Я бачив в інтернеті фотографії людей з помаранчевою символікою поблизу посольства України. Ось маю змогу продемонструвати кілька газет Товариства «Просвіта», яку видає українська діаспора в Аргентині.
– Чи можуть після цих подій якось змінитися відносини наших країн?
– Гадаю, що змінитися вони можуть тільки на краще, в цьому також полягає і моя місія в Україні.
– Чи готова, Аргентина допомогти Україні стати членом СОТ?
– Аргентина завжди висловлювала свою підтримку Україні, зокрема і щодо СОТ. А якщо говорити про практичні кроки, то 8 серпня 2004 року наші країни підписали Протокол про вільний доступ товарів та послуг.
– І насамкінець. Що б ви побажали новому українському лідерові?
– Успіхів, а також сил, щоб виконати програму дій, з якою пан Ющенко виступав перед людьми та яку ухвалив Парламент. Як посол Аргентини хотів би побажати подальшого розвитку наших давніх відносин, які беруть свій початок відтоді як перший український емігрант прибув на аргентинську землю 1895 року.