Питання гендерної рівності було винесено на чергове засідання Національного прес-клубу реформ. Звісно, були журналісти, які сподівалися на обговорення низки актуальних проблем з Оксаною Білозір, міністром культури і мистецтв України, та Юрієм Павленком, міністром у справах сім’ї та молоді України. Їхня участь як доповідачів була раніше оголошена.
Помиляється той, хто гадає, ніби гендерні проблеми стосуються тільки жінок. Отож, це засідання не було «сезонним» – не приурочувалося до Міжнародного дня 8 березня. Планувалося обговорити проблеми далеко не святкові: якої ваги набуває питання гендерної рівності з огляду на те, що Україна має намір вступити до Євросоюзу? Якими є переваги суспільства, що будується на принципах гендерної рівності? Як виглядає гендерний портрет нової влади? І ще ціла низка актуальних проблем, що давно й плідно вирішуються в цивілізованих державах. До речі, рівно 10 років тому в Пекіні відбулася міжнародна конференція, на якій була прийнята Пекінська платформа дій з поліпшення становища жінок. Якраз у ці дні відповідна міжнародна комісія підсумовувала результати роботи, виконаної протягом десятиліття.
І що ж, як це вже не вперше стається останнім часом, шановних панів міністрів присутні так і не дочекалися. Звісно, організатори зуміли розкрутити палку дискусію між журналістами. І стосувалася вона не лише того, як презентувала себе у Верховній Раді перша в історії України жінка прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Доречною була і презентація практичного посібника для журналістів та працівників ЗМІ «Гендерні ресурси українських мас-медіа: ціна і якість». Це перше видання такого плану, що з’явилося завдяки співпраці Програми рівних можливостей ПРООН в Україні, Шведської агенції міжнародного розвитку (SIDA), Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Українського освітнього центру реформ.
…Але ніхто так і не почув конкретної відповіді на основне запитання: чи потребує нова влада гендерної рівності в Україні?