Знову без міністрів

Питання гендерної рівності  було винесено на чергове засідання Національного прес-клубу реформ. Звісно, були журналісти, які сподівалися на обговорення низки актуальних проблем  з Оксаною Білозір, міністром культури і мистецтв України, та Юрієм Павленком, міністром у справах сім’ї та молоді України.  Їхня участь  як доповідачів була раніше оголошена.

Помиляється той, хто гадає, ніби гендерні проблеми стосуються тільки жінок. Отож, це засідання не було «сезонним» – не приурочувалося до Міжнародного дня  8 березня. Планувалося обговорити проблеми далеко не святкові:  якої ваги набуває питання гендерної рівності з огляду на те, що Україна має намір вступити до Євросоюзу? Якими  є  переваги суспільства, що будується на принципах гендерної рівності? Як виглядає гендерний портрет нової влади? І ще ціла низка актуальних проблем, що давно й плідно вирішуються в цивілізованих державах. До речі, рівно 10 років тому в Пекіні відбулася міжнародна конференція, на якій була прийнята Пекінська платформа дій  з поліпшення становища жінок. Якраз у ці дні відповідна міжнародна комісія підсумовувала  результати роботи, виконаної протягом десятиліття.

І що ж, як це вже не вперше стається останнім часом, шановних панів міністрів  присутні так і не дочекалися. Звісно, організатори  зуміли розкрутити палку дискусію між журналістами. І стосувалася вона не лише того, як презентувала себе у Верховній Раді перша в історії України жінка прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Доречною була і презентація практичного посібника для журналістів та працівників ЗМІ «Гендерні ресурси українських мас-медіа: ціна і якість». Це перше видання такого плану, що  з’явилося  завдяки співпраці Програми рівних можливостей  ПРООН в Україні, Шведської агенції  міжнародного розвитку (SIDA), Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Українського освітнього центру реформ.

…Але ніхто так і не почув конкретної відповіді на основне запитання: чи потребує нова влада гендерної рівності в Україні?