Шлях до непідкупності судді

Першочергова проблема нашої держави – бідність основної маси населення. Вітер гуляє і в гаманцях вітчизняних суддів. В Україні проведено судову реформу. Щоправда, поза нею залишилося питання зарплатні.

– Ми докладно проаналізували структуру та обсяг фонду заробітної плати суддів у 2003 – 2005 роках, – розповідає голова Державної судової адміністрації України Володимир Карабань. – Суддів-ський оклад становить лише 10 відсотків, а надбавки, що регулюються в адміністративному порядку, – 55. До речі, останні встановлюються президент-ськими указами, яких аж чотири. Проте всі вони як, до речі, і урядові постанови – пустопорожні: себто необов’язкові до виконання. Як результат, щорічно в Державному бюджеті закладалося значне недофінансування фонду заробітної плати суддів. Приміром, цьогоріч дефіцит коштів – 324 міль-йони гривень.

Незадоволений вітчизняний суддя і процесом визначення пільг. Бентежить його і практика надання путівок на санаторно-курортне лікування та житла. Адже в такому разі людина в мантії потрапляє в пряму залежність до керівника та інших службовців місцевої влади. А це – прямий шлях до втрати суддівської незалежності, корумпованості представників однієї з гілок влади.

Вихід із такої ситуації запропонувала міжнародна науково-практична конференція під промовистою назвою «Заробітна плата – одна з основних гарантій незалежності судді», що днями завершила свою роботу в «Українському домі». Обговорення проблеми сконцентрувалося навколо законопроекту «Про внесення деяких змін до Закону України «Про статус суддів». Документ базується на трьох засадах: єдиний прозорий механізм нарахування та виплати заробітної плати, неприпустимість зменшення рівня фінансового та матеріального забезпечення, необхідність захисту суддів від будь-якого тиску через надання доплат і пільг.

У структурі зарплатні людина в мантії хоче бачити виключно три складові: посадовий оклад, доплату за кваліфікацію, надбавку за вислугу років. Перша з них має залежати від встановленого розміру мінімальної заробітної плати, аби унеможливити зниження доходу судді в зв’язку з підвищенням життєвого рівня в державі.

– Аби наш суддя став справді незалежним, – каже Володимир Якович, – треба вартість окремих видів матеріально-побутового забезпечення та соціального захисту включити до його заробітної платні відповідним збільшенням її розміру. Такий підхід гарантуватиме нормальні статки людини, котра чинить правосуддя, а також – прозоре й чітке планування видатків бюджету. Окрім того, буде скасовано деякі зайві державні управлінські структури, що займаються наданням і розподіленням пільг, путівок, пошиттям форми, забезпеченням житлом. Стосовно останньої проблеми, запровадження схеми кредитування житла дасть змогу новопризначеному судді одразу ж придбати квартиру. Ось це, на нашу думку, і є той незалежний шлях, на якому людина в мантії підпорядковуватиметься й служитиме виключно справедливості та закону.