«Возлюбленнику муз і грацій…»
У світі нема такого поета, художника чи політичного діяча, якому було б присвячено так багато листівок, як нашому генієві – Тарасу Шевченку. У колекції шевченкознавця Володимира Яцюка – понад 1300 таких листівок. А кількість тільки давніх (1890 – 1940 рр.) сягає тисячі.
Шевченківські поштові картки несуть унікальну інформацію. Бо ж багато творів малярства і графіки відомі лише завдяки листівкам. На них – і образ Кобзаря, і текст Шевченкових віршів, відтворений у найрізноманітніших трансформаціях, і знищені вже архітектурні пам’ятки, неіснуючі краєвиди. Серед зображень є і дуже рідкісні.
На давніх фотонатурних поштових картках зображено наближений до Шевченкових часів його рідний край. Йдеться передовсім про фотографічні поштівки, що їх на початку XX століття власноруч виготовляв і видавав онучатий племінник поета Григорій Петрович Шевченко. На них – «земля, яку сходив Тарас малими босими ногами». Крім краєвидів Кирилівки, Моринців, Вільшаної та інших сіл Звенигородщини, у цій серії – сюжети з окремими і груповими портретами поетових родичів та односельців, Шевченкова могила та її численні відвідувачі.
З огляду на унікальність цих листівок, деякі сюжети з них використали при створенні експозиції музею поета в селі Шевченкове.
У серії «Благодійні листівки» – багато карток з репродукціями акварелей на теми українських народних пісень, створених відомим українським митцем Амвросієм Ждахою. Взятися за ілюстрування його спонукав композитор Микола Лисенко. На звороті кожної з карток – заклик: «Жертвуйте на пам’ятник Т.Шевченкові у Київі». Сталося так, що оригінали акварелей Ждахи втрачено. На щастя, можемо судити про них саме за їх чудовим відтворенням на згаданих листівках.
– Навіть два цих приклади висвітлюють сутність листівки як оригінального, але донедавна зовсім не вивченого явища нашої культури, зокрема і шевченкознавства, – стверджує Володимир Яцюк. – Листівки сприймали лише як картки-поштівки. Бо свого часу вони не стали предметом належної уваги та збиральництва музейників, архівістів. На них дивилися як на «дрібноту». Вважаю, що в шевченкознавстві малих чи дрібних тем не буває. Тим, що давня українська листівка, зокрема й шевченківська, дійшла до нас у щедрому розмаїтті, завдячуємо колекціонерам-філокартистам. Поміж них – графік Антон Середа, мистецтвознавець Стефан Таранушенко. Свого часу найбільші колекції листівок зібрали вже покійні філокартисти Ігор Бугаєвич та Михайло Забочень. Вони своїми публікаціями дали поштовх до введення поштівок у науково-мистецький обіг. Нині я маю найбільшу в світі колекцію філокартичної шевченкіани.
...Перебираємо з Володимиром Яцюком – старшим науковим співробітником Національного музею Тараса Шевченка – колекцію листівок. Ось чи не найунікальніша, на ній фотопортрет «Тарас Шевченко» (автор Микола Досс). Мій співрозмовник пояснює, що оригінал самого фото з дарчим написом Тараса Григоровича зберігся у колекції Тарновського в Качанівці. За тим знімком Рєпін малював відомий портрет Кобзаря.
Чимало листівок, як ми вже згадували, – де відтворено знімки, зроблені Григорієм Петровичем Шевченком (він був дуже добрим фотографом і художником, жив у Кирилівці). Це – поштівки початку 1900-х років.
– Вони цікаві тим, – коментує пан Володимир, – що там зображено людей, тогочасні типажі, краєвиди, Кобзаревий край – майже такими, як їх бачив Тарас Григорович. Бо ж Григорій Шевченко робив фото через 40-50 років після того, як жив поет.
Ось краєвид Кирилівки. Біля хати (вже новозбудованої, на тому місці, де була хата Шевченка, згодом поставили пам’ятний камінь) – родичі Тараса Григоровича (1908 рік). Дуже виразні обличчя, вбрання (див. на 1 стор. цього номера «ВК»).
На іншій листівці – кирилівці, поміж них і (кремезний!) Григорій Шевченко (хтось налаштував фотоапарат, і він зміг також сфотографуватись), 1908 рік.
А ось «Весілля в Кирилівці» (1907 рік). Ще – «Кирилівські вітряки», «Базар у Вільшаній» (згадаймо, про неї писав Шевченко у «Гайдамаках»).
Одна з найновіших листівок у колекції Володимира Яцюка – на фотопапері, де зображено могилу Тараса Шевченка в Каневі, ще до того, як збили хреста й поставили пам’ятник. «На могилі чітко видно і хрест, і Івана Ядловського, який охороняв це святе місце», – каже мій співрозмовник. У колекції пана Володимира тільки по Каневу – 250 давніх листівок.
Розглядаємо картки, на яких репродукції Шевченкових малярських творів, ілюстрації інших художників до поезій Шевченка. Також – репродукції творів мистецтва, присвячених Кобзареві та вшануванню його пам’яті.
Свою колекцію Володимир Яцюк умовно поділяє на дванадцять розділів: «В Україну ідіть діти…» – портрет-символ, «Віч-на-віч із Шевченком» – світлини, «Будеш, батьку, панувати…» – художні портрети, «Земля, яку сходив Тарас…» – Шевченківські місця та найменування, «Возлюбленнику муз і грацій…» – музика, театр, кіно тощо.
– Перші вітчизняні ілюстровані листівки (у різні часи їх називали картами кореспонденційними, поштівками, переписними листками, листовниками, дописними та поштовими картками), з’явилися в останні роки XIX століття, – нагадує пан Володимир. – І поміж найперших присвячені Тарасові Шевченку.
Особливо розквітає мода на листівки в 1905-1914 роки – після революції і перед початком першої світової війни. То було дуже дороге задоволення, листівка коштувала до 25 копійок, а це були великі гроші. Поштівки виходили і в приватних видавництвах, і нелегально. Їх зберігали ретельно, в ошатних альбомах. Великий перелік країн, де друкували філокартичну шевченкіану: крім України, в Австралії, Аргентині, Бразилії, Італії, Франції, Швеції, Швейцарії, Канаді, США, Росії, Польщі, Німеччині…
Дослідник-шевченкознавець Володимир Яцюк збирає також колекцію медалей, жетонів, пов’язаних із ім’ям Кобзаря. Знаємо його і як автора книжок «Малярство і графіка Тараса Шевченка: спостереження, інтерпретації», «Віч-на-віч із Шевченком: іконографія 1838-1861 років». Нова книжка-альбом, фундаментальне дослідження Володимира Яцюка «Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури. 1890-1940» нещодавно вийшла за Державною програмою соціальнозначущих видань. У ній репродуковано понад 1000 листівок, що подаються в розмірі оригіналу.
Мій співрозмовник насамкінець додає:
– У малодослідженому світі української листівки – шевченкіана є своєрідним неповторним ядром.