Дисципліна розумної ласки
Упродовж останніх років галузь освіти зазнала істотних змін. З’явилися нові концепції і методики викладання, та здебільшого вони запозичені зі світового досвіду. Проте ми маємо й власну педагогічну теорію, розроблену століття тому Софією Русовою. Це концепція національної школи, спрямована на гуманістичний розвиток дитини й утвердження патріотизму. Ідеї заслуговують на повагу, але чи можливе їх адекватне втілення у сучасній системі освіти? Спробуймо з’ясувати.
Софія Русова народилася півтора століття тому на Чернігівщині в родині шведа і француженки. Стала щирою українкою. У 15-річному віці разом із сестрою заснувала в Києві перший народний садок. Подорожуючи, Русова відвідала багато європейських шкіл, вивчала досвід провідних на той час світових педагогів, який трансформувала на український ґрунт і створила свою концепцію розвитку освіти.
«Мета національної школи – утвердження українського народу як рівного з-поміж рівних народів світу, – писала Софія Русова, – як народу, що має свою культуру, ментальність і державу, що прагне жити у співдружності з усіма народами світу». Ця школа має будуватися на засадах добра, поваги до особистості, розвитку творчих здібностей дитини. Основний принцип концепції – «дисципліна розумної ласки», що пропонує навчати дитину, плекаючи. Виховання в мистецтві і через мистецтво, за умови, що воно зрозуміле учневі. Неодмінна умова навчання – рідне слово в рідній школі, а також те, що тільки щасливий учитель може виховати щасливу дитину. Загалом, щастя дитини – визначальний результат освітнього процесу за Русовою.
На початку минулого століття така концепція була безперечно найкращою для української школи. Проте в наш час суспільство змінилося, зовсім не ті вчителі, а головне – діти. Учневі, який відверто лає вчителя у класі, навряд чи допоможе «розумна ласка». Та й «апостол правди і науки» навряд чи почувається щасливим з копійкою в кишені і зі зневажливим ставленням до себе з боку соціуму.
На думку Русової, знання учня, вчителя і книжки формують одне коло, яке тримає дитину все життя. Центральний у цьому колі – педагог, який несе найвищі духовні цінності. Цей метод навчання недоречний у сучасному світі інформаційних технологій. Учень нині має доступ до різних джерел інформації. Він повинен синтезувати її і вчитись аналізувати. А вчитель може лише скеровувати пошуки знань, допомагати їх засвоїти. Нині більшість країн світу практикують так звану банківську систему, розроблену бразильським педагогом Паоло Фрейре, за якою всі учасники навчального процесу – суб’єкти знань. Ідея позитивна, і, напевно, не варто від неї відмовлятися через те, що вона «чужа».
Концепцію національної школи теж заперечувати не можна, адже її стрижневі ідеї нашій освіті не завадять. Щоправда, застосовувати їх без адаптації до сучасних реалій не можна. І освітяни та влада це розуміють.
– Ми тільки на шляху до впровадження концепції національного виховання за Софією Русовою, – розповів заступник голови Дарницької райдержадміністрації Олександр Савенок. – Це етап ознайомлення вчителів київських шкіл з ідеями і творчою спадщиною педагога, зацікавлення новими підходами до навчання. Для цього проводять певні заходи, зокрема в Центрі сім’ї Дарницького району нещодавно відбувся круглий стіл, присвячений розвитку національної школи. Проте без розробок навчальних планів, введення методик на основі концепції Русової до шкільних програм створення національної школи неможливе.