Не розбивайте маленькі серця
Розлучення... Така необхідність постає перед двома, якщо кохання світле і чисте в юності, поволі заступає чорна хмара неповаги одне до одного, нещирості, роздратування. Не хочеться після роботи поспішати додому, де вже немає сімейного затишку. Дім, де двоє, насупившися, мовчки розходяться по різних кутках, нагадує пустку. Спільне життя стало нестерпним і тоді розлучення неминуче. Часто дорослі, розв’язуючи свої проблеми в такий радикальний спосіб, забувають про дітей, яким від того болить маленька душа, і переповнює страх перед майбутнім.
Скажіть дитині правду
...Десятирічний Сашко дуже любить тата. Із ним надзвичайно цікаво. Обоє ревні вболівальники однієї футбольної команди. До того ж у вихідні батько разом із друзями сина міг поганяти м’яча. А хлопчик завжди допомагав ремонтувати автомобіль. Батько був у всьому авторитетом для сина, в розмові зі шкільними друзями тільки й чути було: «А ми з татом.., мій тато казав..». А риболовлю з ночівлею, на яку вони їздили влітку, Сашко не забуде ніколи. Скільки вражень! Вогнище вже погасло, а вони ще довго сиділи і дивились на зоряне небо. Татко показував Велику Ведмедицю, Чумацький шлях... Обіцяв, що наступного року, обов’язково приїдуть сюди ще. Сашко з нетерпінням чекав літа.
Але прийшла біда. Хлопчик став помічати, що з матір’ю та батьком щось сталося. Мама весь час сумна, не просить поставити її улюблену пісню, а тато більше мовчить і ховає очі від сина. А нещодавно мама сказала, що вони з Сашком житимуть окремо від тата, і подала на розлучення. Звістка приголомшила хлопчика. Він став неуважним на уроках, йому не хотілося гуляти з друзями, але й поспішати після школи додому – теж. Довго не міг заснути. Не уявляв як житиме без батька. Мама ж не любить футбол...
Заклопотані дорослі дитячого розпачу не помічали. До того ж не хотіли, щоб син був свідком розмов про життя після розлучення, хоча це безпосередньо стосувалося й дитини.
– І це не правильно, – каже директор Міжнародного гуманітарного центру «Розрада», кандидат психологічних наук Валентина БОНДАРОВСЬКА. – Можна назвати кілька важливих моментів поведінки дорослих з дітьми при розлученні. По-перше, їй треба говорити правду. Але при цьому потрібно зважати на вік, емоційний стан, особливості характеру тощо. Тактовно, послідовно слід пояснювати все, що сталося в сім’ї. Коли, приміром, мати потерпає від знущань чоловіка, але дітям розповідає, що батько хороший, то вони сприймають таке неподобство як норму поведінки і не готові потім змінити своє ставлення до батька-насильника, додаючи тим самим матері страждань.
Головне, – дитині треба пояснити, що зміни в її подальшому житті – це не катастрофа, що турботою й любов’ю обділена не буде. Тоді дитина позбавиться страху перед завтрашнім днем.
До того ж слід пам’ятати, що у всьому, що сталося, не можна звинувачувати в присутності дитини батька чи матір, інших родичів, і не дай Бог, саму дитину.
Насилля не треба терпіти
Часто чоловік кривдить жінку, але та стійко витримує знущання. «Живу заради дітей, щоб були ситі, одягнені-взуті. Повиростають, тоді піду від нього світ за очі й знайду своє щастя» – так гадає не одна жінка...
– Домашнє насильство – одна з причин розлучення. До нашого психологічного центру часто звертаються жінки, які більше десяти років потерпають від насильства, – каже пані Бондаровська. – Винуватцем його в більшості випадків є чоловік, адже представники сильної статі генетично більш агресивні. До нас звернулася жінка, в якої лише на 12-му році сімейного життя урвався терпець. Конфліктів уникала, аби діти росли із батьком. Але коли чоловік ударив її так, що вона знепритомніла, вирішила розлучитися.
Мовляв, остаточно зрозуміла, що щасливого сімейного життя не буде. У цій сім’ї діти були нещасними, як і мати. То чи варто жити разом і далі, якщо не можна нічого змінити?
Інша ситуація: чоловік постійно принижує усіх членів сім’ї. Намагається переконати, що вони нікчеми, все роблять не так, лише він є взірцем в усьому. Жінка через 20 років подружнього життя випадково почула по радіо передачу про види домашнього насильства і збагнула: те, що відбувається в її сім’ї – насильство.
А чоловік дивувався: знайшли, мовляв, насильника! Він же все робить задля сімейного благополуччя і вимагає від рідних тільки одного – порядку.
– А може, таки мудрі ті жінки, які всіляко уникають розлучення? – запитую.
– Людина з почуттям власної гідності, яка усвідомлює свої права, повинна одразу рішуче сказати: «Я такого терпіти не буду. Якщо ти не можеш стримувати себе, не вмієш розв’язувати конфлікти мирно, коли ми не можемо обговорити проблему спокійно, давай не будемо жити разом». І, можливо, чоловік схаменеться. На жаль, у багатьох випадках домовитися не вдається.
– А що є запорукою щасливого сімейного життя?
– Зустріч справді двох рідних душ…