Навіть не в приймах

Дев’ятнадцятого березня виповнюється рік відтоді, коли останній відвідувач зміг оглянути експозицію Музею історії міста Києва.

26 травня 1982 року, в рамках святкування 1500-річчя Києва в приміщенні Кловського палацу – пам’ятки архітектури середини XVII століття – було урочисто відкрито експозицію музею. За час свого існування Музей історії міста Києва став справжньою візитівкою столиці: його відвідали 10 мільйонів киян та гостей міста різних поколінь  – від школярів та студентів до перших осіб зарубіжних країн. Музей став ніби магнітом для науковців, літописців, дослідників історії та людей, які дарували музею пам’ятки, що ставали його експонатами. Здавалося б, він житиме і розвиватиметься доти, доки на дніпровських пагорбах стоятиме наше стародавнє місто.

Але настав 1994 рік. Для музею він став пам’ятним не президентськими і парламентськими перегонами, і не гіперінфляцією з купонокарбованцями. Цей рік започаткував наступ Верховного суду України на (вибачте за пафос) історію міста Києва. Так уже сталося, що суд – сусід будинку. І, безумовно, у суддів був смак до архітектури, оскільки їм відразу ж упала в око споруда Кловського палацу (до речі, в Києві лише два палаци – Кловський та Маріїнський).

А що ж із музеєм? Нині 250 тисяч унікальних експонатів запаковано й складовано в непристосованих приміщеннях четвертого та п’ятого поверхів «Українського дому». Де там можна розгорнути музейні експозиції? Щоправда, у працівників музею жевріє надія, що їм колись віддадуть усе приміщення. Але ближчим до реалій, на жаль, є знавець Києва Олександр Анісімов, який сказав: «Український дім» давно перетворився на дім спідньої білизни, що продається на ярмарках, які тут час від часу влаштовуть». До речі, коли музейники та небайдужі під час конференції на третьому поверсі бідкалися про долю Музею історії міста Києва, на першому поверсі колишнього Музею Леніна вирувала виставка-ярмарок.

Сподіваємося, що нова влада, уряд, на яких люди покладають великі надї, не допустить, щоб нищили і розпорошували історичні святині киян. Ділом засвідчить, що живемо по-новому. А «діло» – це надання музею належного приміщення, куди б вмістилася вся колекція (за роки існування закладу вона зросла з 35 тисяч до чверті мільйона експонатів).