Особливості трансферної політики в українському чемпіонаті

Зимовий антракт, як правило, відіграє роль кадрового полігону: клуби приглядаються та прицінюються до можливих новачків. Оглядини носять масовий характер, оскільки взимку перерва в чемпіонаті країни значно триваліша, ніж літнє міжсезоння. Проте цьогорічна турнірна пауза має і специфічні особливості.

Насамперед наголосимо на позиції грандів: «Динамо» та «Шахтар», наче змовившись, вирішили позбутися зайвих виконавців основного складу, додавши до них ще й високооплачуваних гравців з найближчого резерву. Звичайно, щось подібне відбувалося й раніше, проте епізодично, а тому й вагомого впливу на внутрішній трансферний ринок не мало. Нинішня ситуація насправді виняткова: в українських колективах вищої ліги одночасно з’явилася дюжина футболістів із флагманських клубів, що може сприяти підвищенню конкурентоспроможності не тільки окремих команд, а й турніру в цілому. Бо йдеться не про буденний ширвжиток, а про справжніх майстрів і талановиту молодь: гірники відпустили до Маріуполя, Запоріжжя та Борисполя румуна Флорю і перспективних Пуканича, Півненка та Левигу, а динамівці поповнили «Дніпро» трьома «збірниками» – українцем Бідненком, білорусом Корніленком і грузином Амісулашвілі, а також готові надати відповідну допомогу «Чорноморцеві» в особі Гусина і Онищенка. Можливо, ми стали свідками найпершої спроби налагодити на вітчизняному трансферному ринку щось схоже до славнозвісної енхаелівської системи, за якою заможніші колективи поступаються першочерговим кадровим вибором менш потужним, а виграє від цього чемпіонат, оскільки зміцнюються конкуренція та турнірна інтрига. Хоча, звісно, навіть в цьому, поки що малолюдному, рухові на шляху до футбольної справедливості переважають спонтанність та локальні інтереси, а принципи можливої системи не закріплені нормами регламенту, що не гарантує справжнього розвитку багатообіцяючої ситуації.

Інша важлива подробиця стосується масовості, котра бентежить: більшість вищолігових колективів мають намір придбати близько десяти нових футболістів. Якщо пригадати, що так було й торік, то можна дійти висновку про неймовірну швидкоплинність кадрової ротації в українському чемпіонаті. Наприклад, ужгородці намагаються дозаявити десятьох, полтавці – одинадцятьох, харків’яни – шістнадцятьох, а сімферопольці – сімнадцятьох футболістів! Але як же бути з утвердженим роками постулатом про те, що для створення конкурентоспроможної команди потрібно щонайменше три сезони?..

І вже взагалі парадоксальним є те, що приплив іноземців не вщухає. Навпаки: темпи легіонеризації нашого чемпіонату, попри офіційне ухвалення закону про запровадження ліміту на чужинців уже з наступного літа, зростають! Показовий приклад: трійка найкращих українських клубів – «Динамо», «Шахтар» і донецький «Металург» – уже придбали вісьмох новачків і семеро з них – іноземці. А загалом у полі зору вітчизняної еліти на цьогорічному трансферному ринку аж п’ятдесят один легіонер. Інакше, ніж насмішкою над футбольним законом, таку політику й не назвеш.