Ребров і Чижевський в очікуванні на послідовників

Вітчизняні лідери в основних індивідуальних номінаціях уже вийшли на рівень світових стандартів, але поки що почуваються самотніми на вершинах відповідних реєстрів. Хоча принаймні один з цього дуету таки дочекається партнера ще нинішнього сезону. Мова про чільного гвардійця Олександра Чижевського.

Чижевський увійшов до літопису вітчизняного футболу як найперший трьохсотник: минулої весни саме він започаткував іменний символічний клуб, зігравши трьохсотий календарний матч у вищій національній лізі. Вихованець львівського футболу, один з небагатьох учасників усіх самостійних чемпіонатів, захищає кольори сімферопольської «Таврії». Наставник якої – киянин Олег Федорчук – упевнений, що Чижевський має все для того, щоб підвищити національний рекорд і до феноменальної цифри 400.

Загадувати не будемо бодай тому, що футбол насправді непередбачуваний. Але беззаперечним є те, що принаймні до кінця 2005 року ніхто так і не випередить Олександра в історичному реєстрі за кількістю зіграних матчів. А от скласти товариство лідерові в Клубі гвардійців цілком реально спроможний запоріжець Ігор Лучкевич. До речі, Чижевський і Лучкевич були й одноклубниками, провівши разом не один турнірний сезон у «Карпатах».

Сергій Ребров, навпаки, дочекатися партнера в Клубі футбольних сотників зможе не скоро. Бо найближчі до заповітного стрілецького рубежу, що позначений сотнею забитих м’ячів, ще не «округлили» навіть восьмого бомбардирського десятка й посідають в історичному реєстрі місця поза чільною п’ятіркою. І хоча Мизін і Воробей (мова, звичайно, про них) уже «розміняли» четвертий віковий десяток і не такі вправні біля чужих воріт, як раніше, розраховувати на них можна. Як і на Шацьких, який в клубному табелі про стрілецькі ранги уже зрівнявся з легендарним Леоненком. Адже саме ця трійка лицарів атаки відзначається і високою майстерністю, й неабияким честолюбством. Гірше з майбутніми послідовниками, оскільки найперспективніші з-поміж них тільки на підступах до бомбардирської півсотні.