Антикорупційний меч пана Стретовича
Не секрет, що корупційні метастази проникли в усі сфери діяльності українця. Протистояти цьому ганебному явищу намагався комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією, очолюваний Володимиром Стретовичем. За останні три роки розроблено кілька відповідних законопроектів. Проте народні обранці не підтримали своїх колег. Жоден із проектів так і не став законом: тодішня влада не рекомендувала. Воно й зрозуміло: ніхто себе не битиме по руках.
Як наслідок, маємо безліч негативних прикладів корупційних дій високопосадовців. Скажімо, депутати володіють документальною інформацією про купівлю одним із заступників департаменту Державної податкової адміністрації України п’ятикімнатної квартири (загальною площею 187,9 кв. м) за 709 тисяч 564 гривні 37 копійок. Покупець виклав готівкою всю суму одразу. Пікантність ситуації у тім, що доходи його сім’ї за 2003 рік становили лише 34550 гривень 56 копійок.
– По допомогу звернулися до СБУ, – розповідає голова парламентського профільного комітету Володимир Стретович. – В офіційному листі тамтешніх службовців попросили перевірити отриману інформацію. Відповідь не забарилася: працівники СБУ діяли «супермудро». Вони подалися до чиновника і запитали, де він узяв таку суму. У товариській бесіді нагадали податківцю, що згідно із чинним законодавством особа неуповноважена свідчити проти себе. Звісно, ми «подякували» людям, котрі обстоюють безпеку держави, за їхню недолугу роботу.
М’яко кажучи, не найліпшим чином учорашня Служба безпеки України спрацювала іншого разу. Комітету Верховної Ради стало відомо, що на тендерних торгах при закупівлі міністерством охорони здоров’я 500 фотометрів держава втратила 2 мільйони гривень. Товар придбали гіршої якості за завищеними цінами. До перевірки, зрозуміло, залучили СБУ. Відповідь із Володимирської народні обранці отримали в стилі Михайла Задорнова: «Той, хто «програв» торги, не має жодних нарікань».
Подібних негативних прикладів у парламентського комітету вистачає. Аби зменшити їх кількість, треба створити нормативно-правову базу, що сприятиме протидії корупції. Для цього команда пана Стретовича планує винести на розгляд Верховної Ради раніше відхилені законопроекти. Добре, що законодавство дозволяє це зробити. Водночас комітет в умовах оголошення тотальної війни корупціонерам планує озвучувати кожен крок нинішньої влади. Адже, ніде правди діти, корупція – хвороба владних структур. Тому прозоре ухвалення управлінських рішень – один із рецептів успіху в боротьбі з корупційними проявами.
Незабаром у п’яти регіонах України відбудуться громадські слухання на тему: «Причини корупції та шляхи їх подолання».
– Послухаємо громадськість, нехай вона висловить думку про місцеве чиновництво, – розмірковує Володимир Стретович. – Намагатимемося з’ясувати витоки корупційних діянь на місцях. Вінцем зібраної й вивченої інформації стануть парламентські слухання. На них, переконаний, виробимо чіткі заходи протидії цьому ганебному явищу.
Водночас комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією принципово змінює діяльність. Конкретні звернення – запити та відповіді на них правоохоронних органів народні обранці розміщуватимуть на сайтах. Отже, громадськість матиме змогу ознайомитися з інформацією і водночас здійснювати необхідний народний контроль.
– Згідно із Законом України «Про організаційно-правові засади в боротьбі з корупцією» на основі розглянутих і вивчених документів ми можемо рекомендувати тій же Генпрокуратурі порушити кримінальну справу, – каже Володимир Стретович. – Таким правом, до речі, користувалися не раз. На жаль, колишній генпрокурор Геннадій Васильєв на такі рекомендації, м’яко кажучи, не звертав уваги. Щоправда, активність виявляв в епістолярному жанрі на кшталт: «Генпрокуратура уважно вивчає підстави для порушення кримінальної справи».
На щастя, пан Васильєв уже звільнив головний кабінет на Різницькій. Тепер там господарює Святослав Піскун, котрий останнім часом свою активність демонструє виключно заявами перед журналістами. А от із парламентським профільним комітетом, судячи з розповідей пана Стретовича, тісних ділових стосунків заводити не квапиться.
Цурається Святослав Михайлович і зустрічей із Володимиром Миколайовичем.
Якщо так, то Генпрокуратура, виходить, навряд чи реагуватиме на рекомендації нардепів. Проте останні з цього приводу не переймаються: комітет має повне право створити тимчасову спеціальну комісію з розслідування будь-якого резонансного злочину. Тож тепер подібний механізм обов’язково застосовуватиметься. Саме з цією метою й зміцнюється кадровий потенціал профільного парламентського комітету.