Скільки довелося зазнати горя бідолашним батькам, сам Бог не знає. Вони своєї біди нікому не довірили. Отож ніхто й не здогадувався, який камінь лежав у них на душі. На людях усміхалися, здавалися безтурботними, не обтяженими жодними клопотами. Тільки глибше зазирнувши в їхні, припухлі від нічних сліз очі, збагнеш: перед тобою вбиті горем люди.Ще змалечку Михайло бешкетував. Робив, що заманеться. Попервах усе йому сходило з рук: батькам шкода було карати малюка. Гадали –...