Поторгуємо кіотськими квотами
Віднедавна Україна долучилася до зусиль ООН, спрямованих на покращення екології планети, приєднавшись до 141 країни світу, які ратифікували Кіотський протокол до Рамкової Конвенції ООН про загрозливу зміну клімату. Перспективи, які відкриваються перед Україною в результаті ратифікації Протоколу, обговорювалися у стінах Верховної Ради під час круглого столу, присвяченого річниці цієї події.
У червні 1992 року 161 країна підписала Рамкову Конвенцію ООН про запобігання зміні клімату. Україна стала офіційною стороною Конвенції у серпні 1997-го. Наступного року сторони ухвалили у японському Кіото протокол, який зобов’язав розвинені країни та країни з перехідною економікою зменшити викиди парникових газів із 2008 до 2012 років на 5,2 відсотків порівняно з 1990 роком, Україні ж належало не перевищувати рівень викидів 1990 року. 4 лютого минулого року Верховна Рада України ратифікувала Кіотський протокол.
Кіотський протокол заклав підвалини міжнародного ринку торгівлі квотами скорочення викидів, завдяки чому промислово розвинені країни чи приватні корпорації можуть купувати права на викиди чи робити інвестиції в країни з перехідною економікою або в країни, що розвиваються, якщо ці інвестиції сприятимуть там скороченню викидів парникових газів. Замість прибутку, а нерідко і одночасно з ним, таке інвестування дозволить промислово розвиненим країнам справитися зі своїм національним зобов’язанням щодо скорочення викидів, оскільки в залік їм йтимуть і природозахисні потуги, до яких вони вдаватимуться і в інших країнах.
Нині Україна в її економічному стані – одна з найбільш інвестиційно привабливих країн для реалізації механізмів Кіотського протоколу через порівняно низьку питому вартість зобов’язуючих заходів зі скорочення викидів парникових газів, модернізації з цією метою промисловості (потреба в ній у нас у 10-25 разів нижча, ніж в індустріально розвинутих країнах).
1990 року Україна посідала шосте місце в світі за обсягами викидів парникових газів після США, Росії, Китаю, Німеччини та Японії. До 1998 року внаслідок економічного спаду обсяги викидів значно скоротилися і, як прогнозується, аж до 2020 року не перевищать рівня 1990-го.
Форвардний продаж навіть незначної частини надлишкових дозволів на викиди уже сьогодні може поповнити бюджет нашої країни значними коштами, що дозволять створити відповідний фонд і акумулювати стартовий капітал для реструктуризації національної економіки шляхом скорочення питомого енергоспоживання. За підрахунками, починаючи від 2008 року, продаж квот на викиди може щорічно збагачувати Україну майже на 2,5 млрд. доларів. Очевидно, що таке надходження дозволить Україні не тільки реструктуризувати національну економіку, а й отримати тверду валюту, необхідну для погашення зовнішньої заборгованості.
Іще одне потенційне джерело доходів для України відповідно до Кіотського протоколу – спільно здійснювані проекти. Вони дозволяють країнам отримувати права на скорочення викидів, які утворилися в результаті інвестування в інших країнах і можуть бути предметом передачі еквівалентної кількості «одиниць скорочення викидів» між двома країнами.
Не маючи сьогодні нагальної потреби скорочувати викиди парникових газів на своїй території за рахунок власних коштів, Україна посідає вигідне економічне та екологічне положення у рамках Кіотського протоколу і може залучити значні фінансові ресурси міжнародних організацій та зацікавлених країн для модернізації власної промисловості. Причому, на відміну від торгівлі правами (квотами) на викиди, ці прибутки можна отримати вже сьогодні. Такі інвестиції будуть сприяти досягненню й інших екологічних цілей, як-от скорочення викидів інших забруднюючих речовин, вирішення внутрішніх екологічних проблем, зниження ризиків для здоров’я населення, енергозбереження, підвищення енергоефективності тощо.
Під час круглого столу кілька порад Україні щодо застосування Кіотського протоколу дав представник Всесвітнього банку Гжегош Пєшко: «Тут потрібні термінові заходи. Оскільки очікуваний обсяг квот, які одні країни можуть продавати іншим, майже вчетверо перевищить розрахунковий обсяг, в України серед країн-продавців з’являться серйозні конкуренти. Отож, чим швидше треба підготуватися до міжнародної торгівлі кіотськими правами, аби в числі перших виставити їх на продаж на вигідних умовах».
Перешкодами на шляху застосування Україною механізмів Кіотського протоколу залишаються безсистемна, нерегулярна та неповна інвентаризація викидів парникових газів, не створена досі національна система оцінки викидів та поглинання парникових газів, національна система підготовки, оцінки, реєстрації та верифікації проектів спільного впровадження, які вже сьогодні пропонуються Україні іншими країнами.