Життя – не парадні двері

У День захисника Вітчизни група «Таршис» влаштувала день Бійця рок-н-ролу та презентувала новий відеокліп «Стеж за моїм диханням».

«Музика – це настоянка з емоцій артиста, а рок, безумовно, – найміцніший з усіх напоїв, – коментує Борис Таршис. – Зараз нам легко грати рок-н-рол, а ось сорок років тому, коли український рок народжувався, право його грати треба було відвоювати». До ветеранів українського року, деяких можна було побачити і на презентації, Борис зарахував Тараса Петриненка, Сергія Чантурію, Севу Татаренка, Геннадія Татарченка, Сергія Сметаніна, Кирила Стеценка, Миколу Мозгового, Олега Скрипку, Анатолія Вексклярського, Валерія Куцевалова, Дизеля та інших.

Пісня «Стеж за моїм диханням» увійде до дебютного альбому групи, який з’явиться найближчим часом. Відеокліп присвячено Києву. У кадрі – старі двори і провулки Татарки та Подолу. Режисер – Андрій Новоселов. Ролик – зворушливе короткометражне кіно про любов, у якому зовсім немає «синхронів», тобто кадрів, де музиканти співають та грають, працюючи на камеру. За словами Бориса, сюжет точно відображає нещодавню історію з його життя: «Це саме той момент, коли двоє людей, які втомилися від самотності, випадково знаходять одне одного, закохуються, але ніяк не можуть повірити, що це – назавжди».

«Нас дуже розкритикували телеканали: мовляв, у кадрі старі цегляні будинки та двері з облупленою фарбою, – розповідає Борис. – Усі спроби показати, що ми живемо класно – лицемірство. Життя – нелегка штука, і я вважаю, що нема сенсу показувати все кращим, ніж воно є насправді».