Єлектронна скринька – не гумова!
Як свідчить статистика, вже понад 50 відсотків киян хоча б раз у своєму житті користувалися Інтернетом. А отже, можна вважати, що чимало жителів столиці, крім поштової скриньки у своєму під’їзді, вже мають подібну електронну.
Однак не лише за назвою та функціями схожі вони. Мало не щодня доводиться власноруч витрушувати з поштової скриньки рекламні буклетики, у яких пропонують нам дешеву гречку, цукор … чи приватного перукаря.
Щось подібне відбувається і з нашою електронною поштою. Однак, якщо, зануривши руку до металевої скриньки, навряд чи заразимося небезпечним вірусом, то в Інтернеті, який є відображенням нашого сьогодення, наразити свій комп’ютер на «електронну заразу» можна за кілька секунд.
Серед десятків листів, які приходять на нашу електронну адресу, майже половина – реклама різноманітних приватних вузів, курсів, предметів сексуальної сфери, пропозиції з продажу квартир на Мальті та Троєщині…
Деякі з них читати приємно, деякі – корисно, а окремі навіть гидко. Так, по кілька разів на день, майже по півгодини доводиться витрачати на те, щоб почистити свою електронну скриньку. Саме подібна розсилка «гречки чи памперсів», що зветься коротким словом «спам», залишившись не знищеною, може завадити потраплянню до вашої скриньки потрібної інформації. Крім того, саме до листів спаму найчастіше «прилипають» різноманітні комп’ютерні віруси, які можуть не лише пригальмувати роботу вашої техніки, але й повністю вивести її з ладу.
Досить «працьовитими» є програмісти одного із столичних «бізнес-центрів», які вже два тижні щоп’ятнадцять хвилин «ґвалтують» мою електронну адресу. Кожне повідомлення «важить» чималу кількість кілобайтів, відповідно знижуючи швидкість відкриття сайту й завдаючи чималих збитків гаманцеві.
Прогресивніші у цьому наші північні сусіди. Відповідно до російського законодавства, спам офіційно визначено як юридичний фактор, а отже, й карний. Тому більшість порядних, якщо їх можна так назвати, спамерів, щоб не наживати собі зайвих проблем з правоохоронними органами, підкорилися вимогам законодавства і почали додавати наприкінці свого повідомлення інформацію про те, яким чином розсилання реклами на вашу адресу можна припинити.
Що ж до українського законодавства, то тут усе ще панує «кам’яний вік». Саме питання про боротьбу зі спамом вже неодноразово порушувалося на різноманітних семінарах та конференціях, але поки що це лише розмови…
Єдиним реальним способом боротьби зі спамом є занесення небажаних адрес до «чорного списку» свого комп’ютера. Це на кілька тижнів може завдати клопоту звичайному розсильникові спаму, але обізнаному хакерові, це завадить лише на кілька хвилин.