Свою могилу подарував другові

9 лютого 1915 року народився Борис Андреєв – атлетичної статури чоловік, який у кіно з’явився ніби випадково – приїхав до Москви з театром як вантажник декорацій, і відразу впав в око режисеру Івану Пир’єву. Відтоді Борис Федорович знявся в 50 фільмах, заслужив справжню народну любов. Відомий актор і звукорежисер, Народний артист СРСР, лауреат Державної премії СРСР, лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії для акторів» – усе це стосується Бориса Андреєва (зірки фільмів «Трактористи» та «Два бійці»).

Однак цього не сталося б, якби гра Андреєва не сподобалася Сталіну. У червні 1941 року актор обідав у ресторані за одним столом із якимось начальником і його помічником. Захмелілий сусід сказав щось про «акторів, які відсиджуються в тилу», за що Андреєв відправив його вправним ударом під стіл. Слідом за начальником під столом опинився і його ад’ютант. Біда була в тому, що актор відлупцював генерала НКВС. Андреєва арештували, звинуватили в контрреволюційній агітації, і винесли вирок – розстріл. Але Сталін милостиво вирішив: «Нехай ще погуляє».

Звичку вирішувати проблеми за допомогою міцних рук актор не полишив і надалі. Так у Ялті під час зйомок фільму «Ілля Муромець», де Андреєв грав головну роль, на знімальному майданчику здоровенний міліціонер засумнівався у силі актора: «Ні, не те… Слабак. А ще Муромця граєш. Я, брате, мабуть, сильнішим за тебе буду…». Андреєв вхопив стража порядку і з розмаху закинув у море.

Сімейне життя богатиря склалося завдяки… жартам. Його друг Петро Алєйніков одного разу почав кепкувати над Борисом у тролейбусі: «Та хто за тебе піде, за лаптя сільського!» Андреєв заявив, що одружиться на першій же дівчині, яка ввійде в тролейбус. На зупинці ввійшла симпатична дівчина, з якою Андреєв познайомився, а згодом… одружився.

Скористався Борис Федорович силою кулака і задля виконання останнього побажання Петра Алєйнікова – бути похованим на Новодівичому кладовищі. А ховали там лише народних артистів СРСР. Борис Андреєв надів усі свої регалії і прийшов до господаря Москви Промислова, однак аргументи про народну славу Алєйнікова не вплинули. Тоді Андреєв грюкнув кулачищем по столу: «А я помру – мене куди понесуть?» – «Вас поховаємо на Новодівичому!» «Так, – прогримів Андреєв, – офіційно вимагаю: поховайте Петра в моїй могилі на Новодівичому! А мене вже – хоч і під парканом!…» І таки добився свого: лежить Алєйніков на елітарному кладовищі. А от самого Андреєва 24 квітня 1982 року поховали на Ваганьковському кладовищі, адже свою могилу він подарував другу…