Берегиня нікому не дісталася
«Нам випала можливість зберегти пам’ятки, те, що до нас дійшло. Бо вже через одне покоління все зруйнується» – ці слова Віктора Ющенка, сказані ним ще до президентства (бо ж давно у дружбі з пам’яткоохоронцями і плідно опікується святинями) згадали на зібранні правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара, який очолює академік Петро Тронько.
Маємо 56 об’єктів, занесених до Програми відтворення видатних пам’яток історії та культури України. Поміж них чимало київських. Це – надбрамна церква з дзвіницею Кирилівського монастиря, збудована 1760 року й зруйнована 1937-го, дзвіниця Троїцької церкви Китаївської пустині 1768 року, зруйнована в 50-ті, кілька архітектурних святинь, що їх відтворюють нині на території Музею народної архітектури та побуту України тощо. Охоронці пам’яток на зібранні підсумовували зроблене торік і планували цьогорічну діяльність.
Фонд багато зробив для киян. Поміж святинь, яким допомогли воскреснути, – Михайлівський Золотоверхий собор, церква Різдва Христового 1814 року, будинок Київського магістрату на Контрактовій площі. Фонд бере участь у відтворенні Національного заповідника «Хортиця». Ініціювали й провели з Національною телекомпанією телемарафон «Наперекір вікам» – презентували програму масштабної роботи, почали збирати кошти на цю велику національну будову в Запоріжжі.
Поновили співпрацю з Національним банком України. Звичайно ж ахіллесова п’ята – законодавство з охорони пам’яток.
– А проект «Про внесення змін до деяких законів України щодо благодійницької діяльності», розроблений Фондом та комітетом з питань культури і духовності Верховної Ради, вже півтора року лежить у чиновницьких кабінетах, – зазначив академік Тронько.
– Треба активніше залучати іноземних інвесторів, які підтримували б відродження великих об’єктів-пам’яток, – запропонував генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Сергій Кролевець. – А великих об’єктів багато.
Не можуть довго чекати Шевченківські святині на Черкащині.
– Невідкладна робота – ремонт Музею Тараса Шевченка в Каневі, – акцентував голова Державної служби охорони культурної спадщини Микола Кучерук. – Торік розпочали там роботи і плануємо завершити їх до грудня цього року. Але бюджетні кошти надходять нерегулярно. На цей квартал грошей зовсім не виділили. Треба впорядкувати й могилу Козбаря, провести благоустрій. Планується й будівництво хати за кресленнями Тараса Григоровича. Але бюджет на відродження заповідників передбачає лише відсотків 30 від реальних потреб.
Є програма, затверджена урядом, щодо відтворення резиденції Богдана Хмельницького в Чигирині. Вже опрацювали проектні пропозиції, провели археологічні дослідження і готові цього року розпочати відбудову, роботи плануються на кілька років. Та на все не вистачає в грошей… Фонд продовжує збирати кошти від благодійників, великих і заможних колективів. Торік надійшло близько 103 тисяч гривень. Від продажу культурних цінностей та речей на аукціонах рахунок Фонду зріс на 21 тисячу гривень «з копійками». Це, звичайно, мізер. Тож, коли на правлінні підійшли до останнього питання – «Про нагородження Вищою відзнакою Фонду за благодійність у 2004 році», розвели руками: «Берегиню» нема кому надавати.
То де ж новітні Терещенки, Симиренки?