Україна та Європейський Союз нарешті таки підписали новий трирічний план дій, що, на відміну від попереднього документа, покликаний перевести відносини сторін на якісно новий рівень співпраці. Будемо відвертими: це менше, аніж хотіла б нова українська влада, але більше, ніж могла «витягнути» з Брюсселя влада попередня.
Європейці погодилися на тіснішу взаємодію з Україною, та водночас чітко наголосили, що про членство поки що не йдеться. Передбачено активнішу співпрацю задля стабільності в регіоні, йдеться про укладання торговельних угод в межах так званої політики сусідства.
ЄС сприятиме Україні на шляху вступу до Світової організації торгівлі та в її намаганнях здобути статус країни з ринковою економікою. Також закцентовано увагу на потребі співпраці у таких секторах, як енергетика, транспорт, охорона здоров’я, освіта, довкілля.
Проте, судячи вже з учорашніх заяв деяких європейських політиків, підписаний документ майже нічого не вирішує, адже і через три роки знову можна підписати щось абстрактне. У свою чергу, деякі українські дипломати, обізнані на практиці з адміністративними і бюрократичними лабіринтами європейських міжнародних установ, вважають оптимізм української делегації якщо не європопулізмом, то євроромантизмом. Оптимісти ж переконані, що ця зустріч – лише перша ластівка євроінтеграції, і вже через три роки можна буде підписати документ про асоційоване членство, а також вивісити майже ідентичні українським прапори ЄС чи не на кожному подвір’ї.