Таки достукався до совісті

Якось стою собі на зупинці й виглядаю довгоочікуваного тролейбуса. Вечірні заморозки пробирають до найменших кісточок, а «рогатого» все нема. Ще трохи й терпець урвався б! Аж ось він – рідненький 26-й – поволі наближається, відчиняються двері.

За хвилину вони знову зачинилися й тролейбус рушив далі. А з салонних динаміків замість безпристрасного касетного нагадування про те, якою буде наступна зупинка, пасажири вислуховували лекцію про совість. Така незвична обстановка дещо розважила «подорожуючих» і ті почали активно перешіптуватися. Незабаром з’ясувалося, що у салоні немає кондуктора. Саме через це й «розпинається» водій, тримаючи однією рукою кермо, а іншою – мікрофон. Складалося враження, що робить він це радше для власного вдоволення, ніж з обов’язку. «Мабуть, йому краще працювати диктором на радіо!», – подумала я.

А  кумедний бас й надалі звучав із динаміків. Перше, до чого він закликав – це, звісно, «негайно придбати талони». Далі транслювалося напівсуворе-напіввеселе пояснення, чому маємо це зробити: «Якщо ви, пасажири, уважно поглянете довкола, то побачите, що тролейбус – без кондуктора! Однак це не означає, що талони можна не купувати. Отож, швиденько підходьте до мене й «обілечуйтеся»!».

У разі «непокори» водій погрожував контролерами: мовляв, «краще поспілкуватися зі мною, ніж із ними». Після цих слів до віконця без особливого ентузіазму підійшло двоє пасажирів. Інші ж – не поспішали, напевно, хотіли побачити що буде далі. Чекати довелося недовго. Водій зрозумів, що діла не буде і змінив репертуар. Тепер його найдошкульнішою фразою у безперервному потоці слів була така: «Люди! Майте совість! Будь ласка, не знущайтеся з мене! Невже не краще заплатити 50 копійок і мати спокій?» А далі йшли філософські роздуми-пропозиції на кшталт «зазирніть у свою душу і знайдіть там совість». У салоні вибухнув регіт. Однак наполегливий водій таки свого домігся. Може, тому що звеселив людей, вони потягнулися до віконечка «обілечуватися». Мені теж закортіло купити квиток, аби порадувати незвичайного водія тим, що совість у нас є… Але у кишені мала проїзний, як, певно, і багато хто з пасажирів…