Уклали мир з німцями і «партизанами»
У середу стартував весняний етап розіграшу Кубка УЄФА. Вперше на цій стадії змагань, на такому високому рівні, Україну представляють аж три клуби. Учора динамівці Києва приймали на своєму полі гостей з іспанського Вільяреалу. Звіт про цей матч – у суботньому номері «Вечірки». А за день до них стартували дніпропетровці з донеччанами. Обидві команди досягли нічийних результатів, хоча шанси «Дніпра» видаються більш обнадійливими, ніж гірників. Дніпряни грали на виїзді й забили два голи, донеччани ж мали справу з лідером німецької бундесліги, і тепер, за тиждень, їх чекає важкий поєдинок у Гельзенкірхені.
«Партизан» – «Дніпро» 2:2
Газон у білому лютневому Белграді нагадував майданчик для гри в пляжний футбол. Тільки під ногами гравців був не пісок, а каша з болота і снігу. Завірюха та факели з димовими шашками просто крали м’яча з телевізійної картинки. На радість для українців, рефері матчу швед Мартін Гансон обрав його саме помаранчевого кольору. Але про все по порядку.
«Партизани» призвичаїлися до природних умов першими. І не диво, адже вони вдома, а «Дніпро» приїхав до столиці Сербії і Чорногорії із сонячної Анталії. Та найпершим у складі господарів розмерзся нігерієць Одіта, який дебютував у складі белградського клубу. Вже на 12-й хвилині зустрічі, після вкидання з аута, він отримав м’яча просто на одинадцятиметровій позначці й технічно перекинув ошелешеного Кернозенка, – 1:0 на користь «Партизана». Кульбіти Одіта після цього голу нагадали про іншого його земляка, пана Джуліуса Аґахову, який у ці ж хвилини готувався вийти на поле донецького «Олімпійського». Мабуть, якщо нігерійці раптом стануть чемпіонами світу, то всі ходитимуть по полю просто на головах. Але наші хлопці – не нігерійці, їм не звикати до снігу й каші під ногами, одразу ж узялися за розум і, начебто відчувши свою вищість у класі, заохотилися контратакувати раптовими наскоками. Найпомітнішим у складі наших просто не міг не бути іменинник Назаренко, якому якраз у середу виповнилося 25. На пару з Шелаєвим на 28-й хвилині вони зухвало протаранили партизанський захист, і ювіляр, опинившись віч-на-віч з голкіпером господарів, упіймав його на протиході і всадив м’яча у снігові кучугури в його воротах.
Така раптова протидія зовсім не входила в плани Владіміра Вермезовича, наставника «біло-чорних», який перед матчем наважився заявити, буцімто будь-який його футболіст переважає за рівнем майстерності свого візаві в дніпропетровській команді. Ніби відчуваючи, що в другому таймі його підопічні підсядуть – хто ж може без упину бабратися в цій мішанині? – заповзятливо погнав «партизанів» на наддніпрянські редути… Дуже шкода, що наші хлопці розслабилися перед самим свистком на перерву, а то мали б нічию після першого. Звідкись та й узявся оцей чорношкірий дебютант з Нігерії Одіта і на 45-й хвилині зустрічі перехитрував скутих, мов пінгвіни завірюхою, наших захисників, вискочив сам-на-сам з Кернозенком і холоднокровно вивів господарів уперед.
Другий тайм ми починали без Шелаєва, чомусь Євген Мефодійович Кучеревський замінив його, хоча той і був одним із найзавзятіших на полі. Можливо, головний тренер «Дніпра» не захотів ризикувати, адже в Шелаєва вже був «гірчичник». Ротань, який після тривалої перерви через травму вийшов уперше за свою команду, додав творчості в лінії атаки дніпропетровців. І це теж може бути причиною заміни. Хоч би як там було, але саме завдяки Ротаню «біло-сині» зрівняли рахунок. Після його ювелірної подачі з кутового на дальню штангу на 56 хвилині м’яча у ворота «партизанів» добив головою захисник національної збірної України і «Дніпра» Андрій Русол. Лютий місяць, друга гра в сезоні, а цей захисник уже вдруге поспіль вражає ворота іноземців. Що скажеш – молодець!
Після того, як рахунок став 2:2, «партизанам» відверто не було чого втрачати – і шибайголови ринулися в атаку, мов на тачанках. Важко передати, що пережили в останні півгодини Русол та його товариші. Відверто груба гра і лютий штурм сербів, а ще й сніжки з трибун мали б вивести їх із рівноваги – та наші таки вистояли. Справді «народна команда», тільки з одним легіонером у складі, білорусом Кириленком, мокра й брудно-біла, ніби з окопів у маск-халатах, подарувала українським уболівальникам надію. Надію на те, що в 1/8 фіналу Кубка УЄФА ми таки матимемо свого представника. Могли дніпропетровці й виграти: Ротань на 83-й хвилині метрів із сімнадцяти влучив у ліву стійку, і, здавалося, м’ячеві просто не було куди дітися, – а дівся!.. Отож у Белграді – мир, бойовий, сніговий, але не без натяку на загальну перемогу. Та якою погода буде за тиждень, у Дніпропетровську?
«Шахтар» – «Шальке» 1:1
На Донбасі теж не літо, теж «мінуси», проте газон на «Олімпійському» нічим не поступається, приміром, тому, який на «Auf Schalke». Гірняцьке дербі в Донецьку виявилося справжнім. Шахтарі з німецького Гельзенкірхена засипали наших вже на самісінькому початку гри. Забігаючи наперед скажу, що того вечора, на тому стадіоні забивали лишень бразильці. Та як могло бути інакше, якщо на полі на дві команди – дев’ять представників Країни папуг. Не Донецьк тобі, а Сан-Жуан-дель-Рей.
Отож, темношкірий гельзенкірхенець Аїлтон уже на 7-й хвилині красиво звільнився від опіки «українських» футболістів і ще красивіше, справді по-бразильськи, закинув м’яча в дальній нижній від голкіпера донеччан Яна Лаштувки кут воріт.
Такий шприц у престиж клубу в самому дебюті на очах у рідних глядачів різко пришпорив шахтарів до роботи – і почалося! Жорсткий пресинг в середній лінії і один момент за одним у володіннях пана Роста, голкіпера «Шальке», посадили гостей на їхні ворота, і вони тільки зрідка наважувалися знайти свого форварда-бразильця довгою передачею вперед. А донеччани марнували шанс за шансом. Земляк «партизана» Одіта, згадуваний уже Аґахова, показав, що кульгає на обидві ноги в цю пору року, за такої неафриканської погоди. Ще в першій половині гри закрався сумнів щодо можливих його кульбітів. Однак наставник «Шахтаря» Мирча Луческу залишив нігерійця на полі до кінця матчу, а гравець нашої «націоналки» Андрій Воробей так і залишився гріти лавочку, хоча в недавньому матчі з албанцями за «жовто-синю дружину» він засвідчив, що цілком готовий грати на найвищому рівні. Аґахова щонайменше двічі мав зрівняти рахунок в першому таймі і ще разів п’ять після перерви. Але гра йому відверто не вдавалася. Під кінець він просто «заснув», а на провідні ролі вибігли зимові новобранці клубу – тандем бразильців Елано та Жадсон. Укупі з бувалими земляками-гірниками Матузалемом (на знімку ліворуч) та Брандау вони таки дотисли німців. Герр Рост, герой матчу, відбивав усе, що кидали донецькі гірники в його бік, але викрутитися в момент подачі Матузалемом на 86-й хвилині зі штрафного з кута карного майданчика не зміг. На добивання з метрової відстані встиг Брандау, – 1:1. І як збагнути, куди поділися захисники гостей під час цього навісу, чому вони полишили свого воротаря наодинці з двома нападниками суперника? Цікаво, що завадити Брандау забити цілком міг все той же Джуліус Аґахова, який звідкись узявся на лівій стійці воріт і мало не відбив м’яча, що летів у кут німецьких воріт. Часу на те, щоб забити ще, виявилось замало. Певне, наставник гірників трішки запізнився із замінами. А вони таки додали крові в атаках на німецький бастіон, який збили на підступах до свого штрафного майданчика гравці німецької команди. Але і його можна зрозуміти – Луческу довірив відповідальність надійним хлопцям, а чи впишуться дебютанти в загальнокомандну гру, таки, мабуть, нерозумно перевіряти в такому важливому матчі. Тільки тоді, коли відступати вже було нікуди, румунський тренер зважився фактично піти ва-банк. Добре, що вийшло, як вийшло. Мінімуму – не програти, – досягли. Гру врятовано, проте питань до пана Мирчу Луческу в керівників клубу, гадаю, виникло чимало.