«Щоденники» Олеся Гончара у «Веселці»
Так, саме у знаному видавництві дитячої літератури «Веселка» з’явилися «Щоденники» Олеся Гончара у трьох томах, презентація яких відбулася тут нещодавно.
Дружина письменника, Валентина Данилівна Гончар, яка підготувала видання, умотивувала появу «дорослих» книжок у видавництві для дітей: «Так випало, що саме це видавництво найприхильніше ставилося до письменника в останні роки його життя, видало дорогі йому книги в тому вигляді, в якому він хотів їх побачити. Отож, відчуваючи моральний обов’язок перед пам’яттю Олеся Терентійовича, я й передала право оприлюднити його записи саме «Веселці».
Утім, як з’ясувалося на презентації, упорядниця дозволила собі робити поправки в тексті чоловіка саме в тих місцях, де він не зовсім прихильно висловлювався про нині живих сучасників. А даремне. Раніше українських письменників цензурував режим, невже й нині їхні тексти так само «причісуватимуться»? Варто наголосити на тому, що саме наш час нарешті дає унікальну нагоду свободи висловлення власної думки. Суспільство має звикати до такого права особистості, звичайно, якщо не пропагується ворожнеча.
Прикметно: «Щоденники» Олеся Гончара з різних причин не могли з’явитися друком за його життя. Перший том охоплює 1943-1967 роки, коли до письменника прийшло визнання і, ніде правди діти, сприяння радянського режиму. Другий том – це записи 1968-1983 років, коли посилився тиск тоталітаризму, який і на собі відчув уже знаний письменник. Згадаймо бодай наступ на нього у зв’язку з публікацією роману «Собор». Останні десять років життя Олеся Гончара відтворено в третьому томі (1984-1995 рр.). Він став свідком постання незалежної України, яку наближав своєю творчістю і громадською діяльністю. Особливу повагу викликає послідовна позиція класика сучасної української літератури у відстоюванні української мови. «Дякую Богові, що дав мені народитися українцем», – ці слова вслід за Олесем Гончаром повторили б нині всі «помаранчеві» в нашій країні.
«Щоденники», які писалися на фронті, в полоні, у подорожах по рідній землі та поза її кордонами, в київському домі на вулиці Леніна/Хмельницького чи на дачі в Кончі-Озерній, значно ширше відкривають внутрішній світ письменника.