Як розбазарювали кооперацію Київщини

Ще донедавна в селах, райцентрах, а іноді й  у великих містах люди ходили до кооперації за хлібом, олією, копченостями, дарами лісів, іншим. А сільмаги народ інакше й не називав, як «кооперацією».

Та й справді: магазини, їдальні, торгові бази, хлібо- й консервні заводи, будинки побуту, інші об’єкти в райцентрах, містечках, селах і селищах будували здебільшого за рахунок паїв (грошових та майнових) громадян-кооператорів, які добровільно об’єднувалися в споживчі товариства та спілки, а разом вони утворювали «Укоопспілку». Але часи змінилися і спричинили зміни у споживчій кооперації. Та, на жаль, не скрізь це пішло на користь громаді.

1998 року Київська облспоживспілка з ініціативи голови Володимира Пака вийшла з «Укоопспілки», ніби для того, аби реформуватися та стати конкурентоспроможнішою. Разом із Донецькою, що теж запрагла самостійності, вони  утворили регіональну спілку «Відродження». Тоді ж, порушивши Закон про кооперацію, пан Пак  передав новоутворенню 45 об’єктів Київської облспоживспілки – готелі, ресторани, бази, заводи тощо. Неіснуючим рішенням з’їзду (факт підробки протоколу підтвердила експертиза) право на ухвалення рішень про продаж кооперативного майна від ради з обов’язковим затвердженням з’їздом перейшов до правління. І одразу ж почався розпродаж об’єктів та ще й за заниженою ціною. Наприклад, Київський завод безалкогольних напоїв балансовою вартістю 800 тисяч гривень став власністю товариства «Каяк» всього лише за 412,3 тисячі гривень. Приміщення готелю площею понад 200 квадратних метрів залишковою вартістю 33,6 тисячі гривень ТОВ «Вілона» купило за 20 тисяч. Майже 14 тисяч збитків, що виникли при цьому, списали за рахунок статутного фонду. Це ж товариство придбало й приміщення магазину та ательє на вулиці Урицького в Києві загальною площею 302 квадратних метри, перед цим капітально відремонтоване. І хоч залишкова вартість об’єктів становила 48 тисяч гривень, їх віддали майже вдвічі дешевше – за 25 тисяч. Таким чином продано 17 об’єктів Київської облспоживспілки. Отримані кошти, що становлять мільйони гривень, не були розподілені між пайовиками, а ними скористалися лише пан Пак та наближені до нього.

До речі, це лише один із прикладів, коли голова прикривався рішенням колегіального органу. Були й інші, масштабніші. Правління зобов’язало голів райспоживспілок організувати збір майнових сертифікатів пайовиків та членів їхніх сімей. Понад 40 тисяч їх здали в компанію «Коопінвест», яка невдовзі зникла, а з нею й майнові сертифікати кооператорів. Схожою була й оборудка зі створенням банківської системи споживчої кооперації, яку знову ж ініціював голова В.Пак. Райспоживспілки вне-сли кошти – понад 1 мільйон доларів США – до статутного фонду «Київкоопбанку». А той віддав гроші в кредит без застави якомусь ТОВ, зареєстрованому в Прибалтиці. Невдовзі товариство зникло разом із грошима пайовиків. Ті кинулися через суд повертати своє майно. Але хоча суди нижчої інстанції ухвалювали рішення на користь райспоживспілок, обласний апеляційний скасовував їх. Бо Володимира Пака підтримували тодішні київська обласна влада та Генпрокуратура.

Зневірившись поодинці добитися правди, 18 райспоживспілок Київщини 2002 року вирішили об’єднатися, а пан Пак, щоб не дати їм працювати, почав тягати новостворену спілку по судах. За два роки відбулося 60 засідань! Але недарма кажуть: «Громада – велика сила», разом таки вдалося домогтися від Київської обласної прокуратури порушення чотирьох кримінальних справ за фактами заволодіння майном та незаконного його продажу, зловживання довірою членів спілки та ухилення від сплати податків проти голови та його оточення. Але справи ці ще й досі не передано до суду. Днями делегати 18 райспоживспілок, що об’єднують понад 80 тисяч пайовиків, провели установчий з’їзд обласного об’єднання споживчих товариств Київської області, ухвалили його статут і одностайно вирішили повернутися до «Укоопспілки» та разом боротися за повернення свого майна.